Ю Несбьо - Привид

Харрі підвівся і визирнув з-за краю стінки.

Побачив коробку з червоним вогником, а біля дверей — кнопочну панель.

Рік народження короля Норвегії. А коли ж він народився? Хтозна.

Харрі уявив собі фото з журналу світських пліток і спробував набрати 1941. Панель пискнула, він натиснув на ручку, але двері не відчинилися. Замкнено. Хвилиночку, а чи не народився король незадовго до того, як родина перебралася до Лондона 1940 року? Скажімо, 1939? Чи трохи раніше? Харрі боявся, що зробить три спроби, а потім замок заблокується. 1938! Він натиснув на ручку. От зараза, знову замкнено! Значить 1937?! Спалахнув зелений вогник. Двері відчинилися.

Харрі прослизнув усередину і почув, як позаду нього клацнув замок.

Тиша. Безпека.

Він увімкнув світло.

Роздягальня. Вузькі дерев’яні лави. Залізні шафки.

Лише зараз збагнув Харрі, як сильно він втомився. Але тут він зможе пробути до ранку, коли облаву скасують. Харрі оглянув роздягальню. Раковина з дзеркалом. Чотири душових. Один туалет. Він відчинив важкі дерев’яні двері в кінці кімнати.

Сауна.

Він увійшов, і двері самі за ним зачинилися. Там стояв запах деревини. Харрі ліг на одну з широких лав біля згаслої плити. І заплющив очі.

Їх було троє. Вони бігли коридором, тримаючись за руки, і Харрі кричав їм, щоб вони міцніше трималися один за одного, щоб їх не порозкидало навсібіч, коли на них обрушиться лавина. Він почув, як сніг наздоганяє їх. Спочатку то був гуркіт, а потім — ревіння. І ось лавина вже тут — біла темрява, чорний хаос. Харрі тримався щосили, але все одно відчув, що їхні руки вислизають з його долонь.

Харрі різко здригнувся і прокинувся. Поглянув на годинника й побачив, що поспав три години. Повільно і з легеньким посвистом випустив з легенів повітря, немов затримував його там. Боліло його побите, вкрите синцями тіло. Боліла шия. У голові теж громом гуркотів біль. А ще він рясно спітнів. Так рясно, що його костюм укрився мокрими темними плямами. Йому не треба було обертатися, щоби зрозуміти причину: хтось увімкнув у сауні піч.

Харрі зіп’явся на ноги і, похитуючись, пішов до роздягальні. На лавах лежала одежа, а надворі чулися удари ракетки по м’ячу.

Харрі підійшов до раковини і поглянув на себе у дзеркало. Червоні очі, напухле червоне обличчя. Сміховинний ошийок з липкої стрічки; її край вдавився в м’яку шкіру. Він побризкав водою на обличчя і вийшов під вранішнє сонце.

Троє чоловіків, усі з пенсіонерським загаром і з тонкими пенсіонерськими ногами, враз припинили грати й отетеріло витріщилися на нього. Один з них поправив окуляри.

— Нам бракує одного для гри в пари, молодий чоловіче. Пограти не бажаєте?

Харрі втупився поглядом поперед себе і зосередився на тому, щоб відповісти тихо й спокійно.

— Вибачте, хлопці. Пошкодив лікоть, граючи в теніс. Бурсит суглоба.

Прямуючи до Скоєну, ділового центру Осло, від відчув на своїй спині їхні погляди. Десь неподалік мала бути автобусна зупинка.

Трульс Бернтсен постукав у двері начальника відділу.

— Увійдіть!

Бельман стояв біля столу, притиснувши до вуха слухавку. Він виглядав спокійним, але Трульс знав Мікаеля надто добре. Рука, що час від часу погладжувала його добре доглянуте волосся, трохи пришвидшена манера говорити, наморщений лоб.

Бельман поклав слухавку на телефон.

— Напружений ранок? — поцікавився Трульс, подаючи начальнику чашку паруючої кави.

Шеф відділу здивовано поглянув на чашку, але взяв її.

— Шеф поліції, — сказав Бельман, кивнувши на телефон. — Газетярі не злазять з його спини, хочуть дізнатися про оту бабусю з вулиці Мадсеруд. Її будинок сильно потрощили пострілами, і він вимагає від мене пояснень — що сталося.

— І що ти йому відповів?

— Оперативний пункт управління послав патрульну машину після того, як охоронець на цвинтарі Вестре поінформував нас, що якісь люди відкопують Густо Ганссена. На той час, коли патрульне авто приїхало туди, зловмисники встигли втекти, але невдовзі на вулиці Мадсеруд вибухнула стрілянина. Хтось стріляв у когось іншого, бо той інший вдерся до чийогось будинку. Старенька — в стані шоку, але каже, що нападник виявився чемним молодим чоловіком двох з половиною метрів на зріст і зі шрамом на обличчі.

— А ти гадаєш, що та стрілянина пов’язана з оскверненням могили?

Бельман кивнув.

— На підлозі її вітальні були шматки грязюки, явно принесені туди з цвинтаря. Тому шеф бажає знати, чи не має цей інцидент стосунку до торгівлі наркотиками і чи не є він ще одним з’ясуванням стосунків між бандами, чи тримаю я ситуацію під контролем і таке інше.