Ю Несбьо - Привид

І помітив якийсь рух. Підняв голову.

З порога на нього великими переляканими очима дивилося обличчя старої жінки. Поверх нічної сорочки на ній був червоний стьобаний халат. Коли вона рухалася, він химерно потріскував електростатикою і слабко світився. Харрі збагнув, що той халат був змайстрований з якогось древнього синтетичного матеріалу, котрого в природі вже не існувало, бо його заборонили як канцерогенний через вміст азбесту чи чогось схожого.

— Я — поліцейський, — сказав Харрі. І додав, прокашлявшись. — Колишній поліцейський. Щойно потрапив у невеличку халепу.

Жінка не сказала нічого, а просто стояла й витріщалася на нього.

— Звісно, я заплачу за розбите скло. — Харрі підняв свій піджак з підлоги ванної, видобув з нього свій гаманець і поклав на раковину кілька купюр. — Це — гонконзькі долари. Насправді вони — солідніші, аніж можна подумати.

Він вимучив посмішку і побачив, як по зморшкуватій щоці покотилася сльоза.

— О Боже, — вирвалося в Харрі, і він відчув легку паніку, боязнь втратити над собою контроль. — Не бійтеся. Я дійсно не збираюся заподіяти вам нічого лихого. Я піду цієї ж миті, добре?

Просунувши руку в рукав піджака, він рушив до неї. Жінка зачовгала назад дрібними крочками, але погляду з Харрі не зводила. Він підняв руки долонями догори і швидко пішов до дверей на терасу.

— Дякую, — сказав Харрі. — І вибачте, будь ласка.

Поштовхом розчинивши двері, він вийшов на терасу.

Сила пострілу була така, що місця для сумніву не залишала: стріляли зі зброї великого калібру. За мить звук пострілу наздогнав спалах капсуля. Дійсно потужна зброя. Харрі впав навколішки, і наступна куля розтрощила спинку шезлонга, що стояв позаду нього.

Дуже потужна.

Харрі заповз назад до вітальні.

— Пригніться! — крикнув він, і в ту мить куля розтрощила вікно вітальні. Друзки скла посипалися на підлогу, на телевізор та на стіл з родинними фотографіями.

Зігнувшись навпіл, Харрі рвонув через кімнату і залу до парадних дверей. Розчинив їх — і побачив довгий спалах вогню, що вирвався з відчинених дверей чорного лімузина, що стояв під вуличним ліхтарем. Щось боляче кольнуло його в обличчя, і почувся високий та пронизливий металічний звук. Харрі мимоволі обернувся і побачив, що дзвінок на стіні рознесло на друзки, а зі стіни стирчали великі дерев’яні тріски.

Харрі ретирувався і ліг на підлогу.

Стріляли зі зброї більшого калібру, ніж будь-яка з тієї, яку мала поліція. Харрі пригадав високу постать, яка вибігла на вершину пагорба. То був не поліцейський.

— У вас там щось на щоці…

То озвалася жінка; їй довелося перекрикувати верескливе дзижчання дзвінка, який замкнуло пострілом. Вона стояла позаду нього, в тильній частині зали. Харрі помацав щоку пальцями. То була дерев’яна скалка. Він витягнув її і встиг подумати: добре, що вона на тому ж боці, що й шрам, значить, не зможе різко знизити респектабельність його зовнішності, а відтак — і його ринкову вартість. І знову бабахнув постріл. Цього разу дісталося кухонному вікну. Якщо так піде далі, то йому не вистачить гонконзьких доларів, щоби компенсувати збитки!

Крізь верещання дзвінка Харрі почув далеке вищання сирен. Підняв голову. Крізь вітальню та залу побачив, як на прилеглі будинки впало світло фар. Невдовзі вулиця спалахнула світлом, наче різдвяна ялинка. Куди б він тепер не побіг, його фігура стане чудовою підсвіченою мішенню. Варіанти розвитку подій були такі: його або застрелять, або заарештують. Втім, був ще один аспект. Вони також почули сирени і збагнули, що їхній час добігає кінця. А він не відповів пострілами на постріли, тому вони, напевне, припустили, що він — неозброєний. І почнуть його переслідувати. Отже, йому треба вшиватися геть. Харрі дістав свій мобільний. Чорт, ну чому ж він не здогадався занести його номер у пам’ять свого телефону під літерою «Т»?! Там же ще місця до біса!

— Який номер довідкової служби? — гукнув він жінці.

— Номер… до-до-довідкової служби?

— Так.

— Зараз. — Вона задумливо встромила в рота палець, сіла в дерев’яне крісло і підібгала під себе свій червоний азбестовий халат. — Є номер 1880. Але, здається, на 1881 чемніші оператори сидять. Не так швидко торохтять і не такі напружені. Не поспішають і завжди поговорять з тобою, якщо ти…

— Довідкова служба 1880 слухає, — почув Харрі гугнявий голос у своєму вусі.

— Асбйорн Трешчов, — сказав Харрі. — Пишеться через «ш» і «ч».

— У нас є Асбйорн Бертольд Трешчов в Оппсалі, Осло, а є ще один Асбйорн в…