Даніель Коул - Кат

Він підвівся й пішов до дверей, а тоді різко спинився, витріщився на підлогу й застогнав.

– Що таке? – спитала Кертіс.

Вона сторожко підійшла до нього й опинилася поряд із розплющеним трупом, утоптаним у килим.

– Бакстер, певно, стала на нього, коли ввійшла, – виснажено гигикнув він.

Руш відірвав смужку туалетного паперу, підібрав доказ, а тоді змив їхню першу здобич як команди.

Справи налагоджувалися.

П’ятниця, 11 грудня 2015 року. 9:07

Леннокс майже непомітно постукала пальцем по одній із трьох підказок, які поклала перед Бакстер, коли вони сіли:

Бакстер ще трохи прихилилася до маленького мікрофона, який вичікувально стояв на чорній тканині, що нею накрили ряд вільних столів, аби надати їм більш офіційного вигляду.

– Боюся, я не можу висловлювати припущення про це.

Відкинувшись на спинку свого стільця, поки інший репортер ставив запитання чоловікові поряд із нею, вона помітила, як Леннокс майже нечутно цокнула язиком. Леннокс швидко нашкрябала якусь записку й пересунула їй. Судячи з вигляду, вона була щонайменше зачарована поставленим запитанням і відповіддю заступника помічника директора.

Бакстер не відразу розшифрувала нікудишній почерк:

Ніколи не кажіть: «Боюся…»

За звичайних обставин цього вистачило б, щоб вона в істериці дременула з приміщення, незважаючи на те, що кожен її рух фіксувала повна зала журналістів і камер; однак вона з поваги закусила язика й залишилася сидіти.

Пресконференція була призначена для підтвердження особи загиблого детектива, а також для відсічі бурхливим роздумам і теоріям змови в інтернеті – офіційного підтвердження зв’язку між убивствами «Банкіра», Летаніеля Массе й детектива Роберта Кеннеді.

Бакстер не зосереджувалася ні на чому. Вона досі не могла оговтатися від нашкрябаної записки й почала демонстративно партачити перед Леннокс, яка тим часом поволі наближалася до кінця своєї хитромудрої відповіді.

– …а також наші закордонні колеги, як-от старша інспекторка-детектив Бакстер.

Щойно вона договорила, молодий чоловік у дешевому костюмі дістав винагороду за уважність: підняв руку раніше за всіх інших.

Леннокс жестом показала на нього.

– Отже, старша інспекторко, у який мотив цих убивств вірите ви? – запитав він.

На її відповідь чекала вся кімната.

Леннокс постукала по одній із підказок, хоча в цьому й не було потреби.

– Я не можу висловлювати припущення про це, – прочитала Бакстер.

– Джерело у в’язниці повідомило, що на двох трупах були вирізані слова «пішак» і «приманка», – продовжив чоловік, не бажаючи задовольнитися лиш ухильною відповіддю із семи слів. – Фотографії з Бруклінського мосту натякають на те, що на померлих могли бути подібні позначки. Чи можете ви сказати, чи не є це характерним для всіх тіл, виявлених на сьогодні?

Леннокс завагалася на хвилину, а тоді поклала палець на іншу картку. Бакстер, хоч і була здивована, послухалася німого наказу.

– Я можу підтвердити, що це правда, – машинально сказала вона.

Приміщення вмить наповнилося гудінням беззв’язних розмов і сичанням шепоту. Бакстер помітила, що попід задньою стіною стоять Кертіс і Руш. Їхня присутність її підбадьорила. Кертіс професійно кивнула їй, тим часом як Руш радісно показав їй два великі пальці, викликавши в неї усмішку.

– А ще, старша інспекторко! Старша інспекторко! – гукнув чоловік, перекрикуючи стриманий гамір, і випробував удачу, поставивши третє запитання: – Зважаючи на те, що жертвами наразі були троє осіб – поліціянт, чоловік на ім’я Вільям Фоукс і сам «Лялькар», і на кожному з них було вирізано слово «приманка», я можу лише припустити, що ви й ваші колеги розглянули такий варіант: насправді ці послання призначені для вас.

Запала мертва тиша: ціла кімната нетерплячих журналістів чекала її відповіді на запитання – якщо чесно, доволі слушне.

Леннокс підсунула до неї картку «не можу висловлювати припущення». А як інакше, з гіркотою подумала Бакстер. Леннокс аж ніяк не збиралася визнати, що перетягнула її на інший кінець світу їй же на біду.

– Це лиш один із кількох можливих варіантів, які ми наразі розглядаємо, – сказала Бакстер. Під «ми» вона, звісно, мала на увазі Едмундса.

Леннокс явно трохи роздратувало те, що Бакстер відхилилася від картки, зате професійна і стисла відповідь її начебто задовольнила.