Зігмунд Штаба - Кінець Франека Грохалі

Поручик і собака підійшли до рогу останнього бокса.

Все відбулося так, як передбачав капітан. Рекс одним довгим стрибком скочив на манекен, вірніше, прямо на «мушку». Манекен повалився назад, пес схопив «мушку» і шарпав, шарпав її, немов хотів усю свою собачу ненависть вилити на цьому шовковому бантику.

На поручика він взагалі не звертав уваги.

— Тепер ми знаємо напевне, — сказав кілька хвилин по тому капітан Редліна. — Пес зовсім не нападав на людину. Він кинувся на «мушку». Червона «мушка» в білі горошини з невідомих ще нам причин стала особистим смертельним ворогом Рекса.

Власник аптекарського магазину — літній сивоволосий інтелігентний чоловік в окулярах, у чорному сатиновому фартусі — більше скидався на хранителя музею, ніж на продавця мила, зубної пасти, рицини та інших подібних речей.

Капітан відрекомендувався, — що він вважав за потрібне у таких випадках, — і поклав на прилавок клапті червоного шовку в білі горошини.

— Тут ужито дуже міцних духів, а я, на жаль, у цих справах не розбираюсь, — він безпорадно розвів руками. — Цілковитий профан у цій галузі.

— Зараз подивимось, — аптекар узяв клаптик матерії двома пальцями і довго нюхав з серйозним виглядом.

— Та-а-ак… Я певен, що не помилився, — він кинув клапоть шовку на прилавок.

— Ви знаєте цей запах?

— Звичайно. Le chat noir [12] Чорний кіт (франц.). .

— Закордонні?

— Справжні французькі. Дуже дорогі духи. Хвилиночку зачекайте, й ви самі зможете пересвідчитись.

Аптекар зник за портьєрою і через хвилину приніс маленький кришталевий флакончик з чорно-золотою етикеткою.

— Прошу, пане, понюхайте! Флакончик вже почато.

Капітан вийняв пробку. Запах, що вже здалека пахнув на нього надзвичайно міцним ароматом якихось дивних квітів, був точно такий же, який видавала «мушка» в білі горошини.

— Досить однієї маленької крапельки… Прошу, пане, спробуйте, — запропонував аптекар.

Капітан заперечливо похитав головою.

— О ні! Чи не могли б ви мені сказати, де ви дістаєте ці духи?

— Звичайно. З посилок.

— А хто їх вам доставляє?

— Панна Бєльська. Це дочка нашого лісничого. Вона живе разом з батьком поблизу селища, — попотів аптекар.

— А панна Бельська?

— Звідки вона дістає? Здається, від дядька з Франції. Той дядько мав якийсь пай у косметичній фабриці, десь у Тулузі, здається, чи в Марселі… Вона мені казала, але я забув.

— Це, зрештою, не так важливо, У пас багато було таких флаконів?

— Три.

— Разом з цим? — капітан показав па духи, принесені з підсобки.

— Так. Цей один у мене вдома… Я подарував його дочці на день народження. Другий флакончик купили пані Потоцька.

— З тих самих Потоцьких? — пожартував капітан.

— Ні, не з тих, — усміхнувся аптекар. — З наших, місцевих. її чоловік працює референтом по заготівлі в президії міської ради.

— І купує такі дорогі духи?

— Ба! Якщо дружина захоче, чоловік мусить постаратися. Бере, бідолаха, різну оту, ну як же вона напивається…

— Може, відрядну роботу?

— Так, так! Відрядну.

— Пробачте, а третій флакончик?

— Третій флакончик ще не продано. Якщо ви хочете… Триста п’ятдесят злотих.

Капітан не хотів. Він не мав ні примхливої дружини, ні відрядної роботи. Подякував аптекареві і повернувся до управління міліції.

Він одразу зійшов на другий поверх, у кімнату, яку йому виділив Заторський. Сьогодні ввечері йому хотілося побути на самоті,— треба було обміркувати дуже багато речей, тим більше, що ланцюг причин і наслідків, який досі весь час рвався, тепер почали зв’язувати щораз міцніші ланки.

Тепер це було рівняння тільки з одним невідомим. Іксом була особа, що надіслала інженерові червону «мушку». Одночасно Ікс був винний у смерті інженера.

Капітан зняв черевики, присунув до свого ліжка крісло з попільничкою і прямо в одязі вклався на покривало, що лежало поверх ковдри.

Отже, Іксом може бути:

Дочка аптекаря. Дівчина молода і гарна.

Потоцька, дружина референта. Жінка з претензіями.

Панна Бельська. Постачальниця духів «Le chat noir».

Три жінки. І кожна з них може бути отим невідомим Іксом.

Ні, в такий спосіб нічого не вийде… Потрібно друге допоміжне рівняння. Невідоме в тому другому рівнянні назвемо Ігрек.

Ігрек буде символізувати причину нестерпності Рекса до червоної «мушки» у білі горошини, напахканої паризькими духами «Le chat tоіr» [13] Le chat noir — чорний кіт. .

Пес і кіт.

Зрештою, тут не йдеться просто про міцний аромат «мушки». Якби перед носом будь-якого собаки розлити цілу пляшку духів — найбільше, що він зробить, — чхне і втече.