Жан Фуке - У чому ж таємниця?

Твоя стара тітка-буркотуха, що любить, тебе».

Лист, підписаний Агатою Каз, датувався шістнадцятим серпнем 1957 року.

— Я впізнала почерк, — сказала Жакліна, коли юнак дочитав листа. — Хотілося, прочитати раніше від тебе. Уявляєш, коли б вона понаписувала мені всіляких дурниць на твою адресу…

— Уже таємниці від мене, Жакліно? — вдав ображеного Жан-Луї.

— Просто обережність. І потім, хіба я не маю прана інколи подратувати тебе?

Дівчина подала хлопцеві руку, вони перезирнулися, і він уловив у її погляді велику ніжність.

— А що скажеш про постскриптум? — доскіпувався він.

— Я не дочитала. Ану, дай-но сюди. І знову взяла листа.

«Р. S. Я здогадуюся, що Жан-Луї взявся не за свою справу. А це може привести до ускладнень або й до прикрощів. Не буду говорити про те, що мене не стосується, але хочу дати вам добру пораду: коли втручаєшся в чужі справи, пам'ятай, ніяка обережність не буває зайвою. Але хай там як, а коли я можу чимось стати вам у пригоді, дайте мені знати. Приїду негайно».

— Моя тітка тільки не признається, що вона завзята читачка детективних романів, — додала Жакліна. — Вона цим уславилася на всю околицю.

— Жакліно, мені подобається твоя тітка, тобто наша тітка Агата. Та хоч який приємний для нас цей лист, він, на жаль, не пом'якшує погрози інших двох листів. Я буду винен, коли втягну тебе…

— Годі тобі про це. Ходімо вечеряти.

— Гаразд. Завтра вранці обдумаємо всі факти, починаючи від загибелі Рето…

Він несподівано замовк, почувши через відхилені двері сусідньої кімнати чиїсь кроки. Марі Перрен штовхнула двері й увійшла. Вона була вже переодягнена в буденне.

Будинок, що його купив пан Паран у старого Гепра, збудовано минулого століття в стилі епохи Людовіка XIII. Стіни вимуровані з цегли, шиферний дах вивершений башточками.

Щоб зрозуміти характер невеличкого банкету, який улаштував пан Паран, досить перерахувати склад його гостей: дідичі з околиць Персака, супрефект, кілька муніципальних радників, двоє міністерських службовців, місцеві більш і менш впливові особи. На західній терасі було накрито столи, біля яких під керівництвом П'єра, камердинера пана Парана, поралися двоє офіціантів.

Десь о п'ятій годині надійшли Жакліна й Жан-Луї. Віржінію Гепра обступив невеличкий гурт гостей, поряд з нею стояв і її майбутній чоловік.

— Ні, — мовила вона гостям, — сьогодні він не зможе бути з нами, бо почуває себе дуже втомленим. Ми бережемо його на суботу, аби він зміг відсвяткувати своє сторіччя. Ви ж будете на тому святі?

Жан-Луї щойно вдруге бачився з Віржінією після того, як познайомився з нею на Верденському бульварі, коли тільки-но приїхав до Персака.

— Вона мені запам'яталася зовсім іншою, — шепнув Жакліні на вухо.

— Мені теж.

— Ось що спроможне вчинити кохання!

Коли десять днів тому Жакліна завітала до Гепра, де тоді гостювали «американці», стара панна виглядала якоюсь зсохлою, зовні нагадувала хирлявого чоловіка, бо в ній, здавалося, нічого не лишилося жіночого. Тепер же вона зачаровувала гостей, бо виглядала набагато молодшою. Гарний капелюшок, що дуже личив їй, уміла косметика й просте, але зі смаком пошите вбрання надавали їй справжньої жіночності. У глибокому вирізі декольте на тоненькому ланцюжку висів медальйончик, а на ньому чарівними барвами переливалися самоцвіти. Звісно, той самий медальйончик, що Жан-Луї привіз із Парижа.

— На очах змінилася, — мовив Жан-Луї пошепки. — Потрібен Бальзак, щоб описати й проаналізувати це» романтичний контраст.

— У біології це зветься мутацією, — пояснила дів чина. — Саме такі явища в науці породжують боротьбу думок.

За кілька метрів від них стояв господар. До Маршана долинули його слова:

— Так, завтра пополудні я їду до Парижа.

Його співрозмовницею була одна поміщиця, яка тільки те й робила, що без кінця їздила з Парижа в Перса та з Персака до Парижа.

— Шкода, але я не зможу повернутися до ювілею дядька Жерома, — виправдовувався він. — Я прикро засмучений цим, люба моя, адже сто років, сто років! Та мушу за будь-яку ціну дістатися до кінця тижня в Женеву… Підписано угоду про спільне франко-швейцарське виробництво фільму. В ньому візьмуть участь Софі Мюле та Бріжіт Рапоз… Сподіваємося, публіка оцінить.

Господар запросив до столу своїх гостей і разом зі своєю співрозмовницею теж подався туди. Віржінія Гепра зосталася наодинці, до неї підійшли Жан-Луї і Жакліна. Майбутня дружина пана Парана стріла їх привітною усмішкою.