Купчинський Роман: Скоропад

Ню Йорк, червень 1965.

Іван Кедрин

Примітки:

*) Принаджений темою Цяпки написав про нього поему Антін Лотоцький, яка вийшла у Львові, у В-ві Червона Калина, у 20-их р. Тут ніде її не можна знайти. Крім спільного героя, поема Романа Купчинського не має з тамтою нічого спільного.

**) Ввесь інформаційний матеріял до цих вступних завваг про Залізну Острогу і Цяпку дістав автор від Романа Купчинського. З рукописом кінцевого слова познайомився також Лев Лепкий.

У «Календарі Червоної Калини» за 1937 рік, у Львові, появилась була стаття під повищим заголовком, присвячена незнаному тоді творові Романа Купчинського «СКОРОПАД». Автор тієї статті «І. І.» — це покійний артистмаляр Іван Іванець: в інформаційному нарисі Івана Кедрина, що поміщений у цій книжці, згадується про те, що Роман Купчинський передав під кінець 20их років рукопис «Скоропада» І. Іванцеві, який той рукопис — загубив.

Однак, видно, Іванець затямив, чи записав собі дещо, бо наводить цілі уступи з поеми Р. Купчинського. Проте ті цитати, наведені І. Іванцем не є тотожні з нинішнім текстом «Скоропада». А втім, ми рішили передрукувати з «Календаря Червоної Калини» за 1937 рік статтю Івана Іванця, як доказ, що вже тому близько 30 років у Львові, на два роки перед вибухом другої світової війни, в колах колишніх Українських Січових Стрільців було бажання видати поетичний твір Романа Купчинського, — задум, здійснений щойно тепер в Америці! До речі: стаття І. Іванця в «Календарі Червоної Калини» була ілюстрована прегарною карикатурою Цяпки-Скоропада — рисунок колишнього Українського Січового Стрільця, знаменитого графіка Осипа Сорохтея, — та фотографічною знімкою «Великий комтур Цяпка-Скоропад і Лицарі Залізної Остроги пращають гостя, чет. М. Гаврилка». — Видавництво.

Серед стрілецьких поетичних творів є один, досі невиданий і тому майже нікому незнаний. Переховується він у манускрипті та треба мати надію, що діждеться друкарської машини, мимо того, що автор не докінчив його. Цим твором є «Скоропад», а його автором Роман Купчинський. Знаючи цей твір з уривків і з переповідання, попросив я в автора дозволу прочитати «Скоропада» і написати про неї в календарі. Поетична повість на пожовклих зшитках починається похвалою Комарнянщини:

У своїх оповіданнях Цяпка-Скоропад нераз згадував про свій рідний закуток — Комарняншину куди його предки мали забристи з Полісся вигнані з Києва московськими опричниками.

Поет переніс річку Смотрич в околиці Комарна поставив над її берегом, замок поселив там князя Цяпку Скоропада з прибічним лицарством і масою слуг, окружив замок ровом, підніс зводжені мости і там казав відбутися цікавій події. З'їздові лицарства Залізноі Остроги на лицарське свято і заручинам Скоропада з перською княжною.

Поема писана шестирядковими строфами ритмом Енеіди Котпяревського і поділена на три дії три дні.

В першім дні під'їзджає конем під замок сам поет як стрілецький трубадур з ґітарою через плече і з порученням високопоставленої особи у кишені.

Поета впускають на замкове подвір'я і там бере його в опіку молоденький пазь та веде в гостинну кімнату. З князем покищо не можна бачитись, бо князь саме пообідав та ляг відпочити.

Поет причепурюється щоб гідно стати перед лицем визначноі особи. Офіційна зустріч відпала, бо поет вийшов оглянути подвір'я і там стрінувся з князем. Там князь Скоропад годував голуби. Варто заподати опис його особи: