Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

Тамада:

– А тепер вип'ємо за хороших людей! За вас (до тещі)… наступний тост!

Пане Президент! До нас із Донбасу кожного літа приїздить теща. Міжнародного масштабу в цих подіях, звичайно, немає, але елементи тероризму присутні.

(З листа Президенту).

Чоловік іде по вулиці. Раптом чує тоненький такий крик:

– Стій!

Він зупиняється. Перед очима пролітає цеглина і розбивається під ногами.

– Хто це мене попередив?

– Це я, твій хранитель, – чується тоненький голосочок з кишені.

Чоловік дістає з кишені маленького гномика, підносить його на долоні до очей, довго роздивляється, думає, потім раптом стискає долоню:

– А де ж ти був, коли я женився?!

– Тату, а жаби бувають в окулярах?

– Ні, синку.

– Значить, то бабця в ставку плаває…

Чоловік у дворі до дружини:

– Жінко, ти бачила, кінь хотів укусити мене за голову!

Теща з хати:

– Має нюх, полову чує…

Сім'я обідає. Раптом зі столу падає виделка. Батько в останню мить встигає підхопити її. Усі полегшено зітхають: «Гостей не буде…» Аж забігає з вулиці по сходах найменший син:

– Тату, там бабуся в ліфті застряла!

Теща до зятя:

– Давно вже пора змінити весільні традиції.

– Які?

– Замість букета краще кидати дівчатам гарного, багатого, сильного неодруженого хлопця.

Теща:

– Ой, синку, мене оце так просили, так не пускали!

Зять:

– Куди ж вас, мамо, не пускали?

– В хату.

– А просили?

– Із хати!

Парубок написав листа батькам, що має намір одружитися. Отримує відповідь: «Синку! Ми з татом дуже раді за тебе і повністю підтримуємо твоє рішення. Добра дружина – дар Божий. Вона направляє чоловіка, надихає на правильні рішення, завжди зрозуміє і зробить його життя щасливим!»

Нижче приписка іншим почерком: «Мати пішла за маркою. Не женися, дурнику! Залишайся холостяком!»

Слідчий з-під лоба позирає на даму в літах у траурній сукні.

– Громадянко, – запитує він, – чи не можете ви повторити останні слова вашого зятя?

– Можу. Він сказав: «Не злякаєш ти мене рушницею. Ти навіть у двері з неї не влучиш!»

– Тату, бабуся сказала, щоб ти ходив по кімнаті без капців.

– Чому це?

– Вона голку згубила і ніяк не може знайти.

– Хочеш подивитися на сутичку двох хижаків?

– А що ж то за дійство?

– Приходь до мене сьогодні увечері, я буду своїй тещі п'явки ставити!

– Моя донька виходить заміж.

– Поздоровляю! І кого ж вона ощасливила?

– Мене!

На природі відпочиває сімейка. Зять до тещі: – Та ні, мамо, трава зовсім не сира. То ви просто сіли в олів'є…

– Донечко, твій кавалер клянеться, що покінчить життя самогубством…

– Ой, мамо, до нього усі казали те ж саме!

– Але, може, хоч одного треба врятувати?

– Я люблю вашу донечку, я не можу без неї жити!

– То що ж ви робити тут, на порозі? Похоронне бюро в іншому кінці міста.

– Юначе, скільки ви вже знайомі з моєю донечкою?

– Поки ще жодного разу…

– Куди б нам почепити цю картину? – запитує теща.

– Он на ту стіну, – показує поглядом зять, – молоток і гвіздки – на балконі, йод і бинти – в аптечці.

Дві подружки прийшли на танці в сільський клуб. Довго стояли біля стінки, ніхто не запрошував. Аж заходить в клуб чоловік, синюшний, увесь татуйований, і запрошує одну на танець. Під час танцю дівчина запитує:

– Ви такий видний мужчина, чому я вас раніше не бачила?

– Я п'ятнадцять років на зоні відсидів.

– За що?

– Дружину застрелив, тещу сокирою зарубав. Дівчина зраділо моргає подружці: «Не жонатий!»

Теща – крута бізнесменша запрошує зятя на розмову.

– Я дуже люблю свою доню, тому пропоную вам 50 % свого бізнесу. Ви маєте приходити на виробництво і виконувати мої доручення.

– У вас тут так гамірно…

– Добре. Тоді приходьте в офіс і вивчайте бухгалтерію.

– Це так нудно…

– Чекайте! – нервує теща-бізнесменша. – Я вам віддала половину свого бізнесу, а ви не хочете працювати ні на виробництві, ні в офісі. Що ви пропонуєте?

– Все дуже просто. Я пропоную вам викупити у мене мою долю.

– Хто був першою людиною на землі?

– Адам.

– Ні. Теща. Вона сиділа на дереві й пропонувала Адаму та Єві яблуко.

Теща:

– Наче ще вчора була молодою, а вже й помирати час…

Зять:

– Ой час, мамо, час…

– Була на базарі, там мене дурепою обізвали! – скаржиться теща.

– Не ходіть мамо туди, де вас знають, – озивається зять.