Олексій Кононенко - Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми

– А дивлячись на вас, мамо, можна подумати, що причиною того голоду є ви!

– Алло, міліція?

– Так.

– Молю вас, прошу вас, допоможіть! Пропала моя теща…

– Зрозумів. Постарайтеся не класти слухавку. Відповідайте тільки «так» або «ні». Вам загрожують зброєю?

– Мамо, – запитує зять, – а чому ви звільнилися з роботи?

– Маю причину – втома!

– Яка у банку втома, мамо?

– Не знаю. Вони усі кажуть, що від мене втомилися.

– Петре, глянь, мені теща краватку подарувала!

– Ну, Опанасе, у твоєї тещі досить прозорі натяки…

Поставила теща перед зятем полумисок борщу. Той швиденько з'їв.

– Щось мені здається, сьогодні борщ несмачний, – каже теща.

– Чому ж ви мовчали, я вже все з'їв!

– Ти тещі хутрянку справив?

– З кошачих шкурок.

– Ну?

– Нічого. Тепла, каже… Але тільки весна на горище бігає…

Зять прийшов з роботи, умився і кричить:

– Мамо! Ходіть сюди швиденько!

– Що трапилось? – прибігає наполохана теща.

– Не трапилось, а трапиться! Як не дасте рушника, сам обсохну!

– Мамо, якого б чоловіка ви мені порадили?

– Ой, доню, облиш тих чоловіків їхнім жінкам! Знайди собі гарного парубка.

– Твоя теща така весела. Увесь час посміхається!

– То їй протез не того розміру поставили!

Зять заходить після роботи. Вдома теща.

– Мамо, – запитує, – який я подарунок сьогодні приніс для того, кого люблю найбільше у світі?

– Пляшку горілки, – не задумуючись відповідає теща.

В музеї:

– А це – статуя Мінерви…

– Вибачте, а позаду – це її чоловік?

– У неї не було чоловіка! Вона була богинею мудрості!

Теща:

– Я обожнюю природу!

Зять:

– І це після того, що вона з вами зробила?

Теща накупила в косметичному салоні усіляких засобів і натирається. Зять приходить увечері з роботи.

– Федю, глянь на мене, скільки ти років мені даси?

– Обличчя – 25… Волосся – 20… Руки – 30…

– Ох, ти мені лестиш…

– У сумі це буде…

– Купив дачу! – хвалиться Микита.

– Яку ж ти вибрав?

– Досить велику, щоб дружині не вистачало часу висиджувати у матері, і… таки маленьку, щоб теща не переселилася до нас.

– Ця жінка обдурила мене тисяч на сто гривень!

– Але ж у тебе ніколи не було стільки грошей!

– Вона відмовилася віддати за мене свою дочку!

Теща:

– Я завжди мріяла про круїз по Середземному морю. Скільки він коштує?

Зять:

– Взагалі нічого не коштує.

– Як то?!

– Мріяти можна безкоштовно.

Теща плаче. Зять:

– Що сталося?

– Голку проковтнула!

– Візьміть другу.

Теща:

– Ой, синку, у мене випадає волосся! Так лізе – жах! Як його зберегти?

– Не хвилюйтеся, мамо. Складайте його у коробочку.

– Ну, Андрію пощастило! Ну пощастило! Виграв у лото 2 мільйони, теща від щастя оніміла, а жінка почала заїкатися!

Моя теща займалася лікувальним голодуванням… Знаєте, скільки вона грошей зекономила?

Вистачило і на похорони, і на поминки, навіть на сорок днів ще лишилося…

Перший раз одружився в Конотопі. Невдало.

Вдруге одружився у Жмеринці. Невдало.

Втретє одружився в Бердичеві. Вдало!

Тепер буду одружуватися тільки в Бердичеві!

– Мене з моєю Марією товариш познайомив… Я хотів знайти йому дружину… Шукав по всіх світах… Але не знайшов такої, щоб помститися…

Зять:

– Коли теща каже: «Скажи мені, тільки чесно», з жахом розумію, що доведеться брехати.

– Як там ваша теща? Вона досі з’їжджає по перилах?

– Так. Тільки нині їй складніше. Я поклав на перила колючий дріт.

– Це її зупинило?

– Ні. Але тепер вона їздить набагато повільніше.

– Донечко, якщо ти даси чоловікові перед шлюбною ніччю хоч десять устриць, – у тебе буде незабутня ніч!

Наступного дня.

– Ну як, доню?

– Спрацювало лише чотири устриці…

Теща відпочивала в Криму. Перегрілася на сонці і померла. Похорони.

– Вона непогано виглядає, – каже один чоловік зятю.

– А як же інакше! Десять днів сонця і моря пішли їй на користь!

– Алло! Страхова компанія? У моєї тещі була страховка на випадок пожежі. Недавно вона померла. Чи не міг би я отримати страхову суму?

– Причиною смерті була пожежа?

– Ні. Вона померла від грипу… Але я їй замовив кремацію.

– Миколо, сьогодні Петрусь проситиме руку нашої донечки.

– Що я маю робити?

– Мовчати і кивати головою. Ні в якому разі не цілуй йому руки і не репетуй: «Спасителю наш!»