Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Та хто ж здасть?!

– Милий, давай зустрінемося з тобою о п’ятій? – Гаразд. А коли ти прийдеш?

– Як дорого тобі обходиться відпустка на морі?

– Коли як. Якщо їду з дружиною, то доларів 500–700. А коли один, то вдвічі дорожче.

– Любий, що ти скажеш, якщо ми справимо весілля на Різдво?

– Ах, облиш, люба, навіщо псувати свято?

– Коханий, ти яких дівчат більше любиш, розумних чи красивих?

– І тих, і інших. Я й тебе люблю…

– Ти любиш мене? – ніжно запитує Єва в раю у Адама.

– А що робить… – приречено зітхає Адам.

– Я не п’ю, не курю, добре заробляю і для мене не існує дівчат, окрім вашої доні!

– Юначе, я зроблю все можливе, щоб ви на ній не одружились. Ще не вистачало, щоб моя дружина ставила мені вас у приклад!

– Де ти провів відпустку?

– Першу половину в Ялті. А другу… у венди-спансері…

– Нині в моді цнотливі дівчата.

– Та хіба ж за модою встигнеш…

– Як ви можете у ваші вісімдесят років одружуватися з шістнадцятилітньою?

– Ви праві. Почекаю ще зо два роки.

– Тату, скільки коштує одруження?

– Не знаю, синку, я ще досі сплачую.

– Лікарю, за всяку ціну, врятуйте йому життя!

– Про ціну ми поговоримо окремо.

– Перш ніж вийти за тебе заміж, я хочу піти до ворожки, щоб дізнатися, чи будеш ти мені вірний.

– Піди, люба, дізнайся. Мені це й самому цікаво.

– Твоя дружина така ж чарівна, як і раніше?

– Так, тільки зараз це займає у неї на дві години більше.

– Тобі не надокучило холостякувати, Грицю?

– Ні! Те, що годилося моєму дідові та батькові, подобається і мені.

– Ну як, любий, смачно?

– Непогано! Але наступного разу, сонечко, не забудь до солі додати трохи супу.

– Коли я піду до іншого чоловіка, ти будеш жаліти?

– З якого це переляку мені жаліти чужого чоловіка?

– Милий, скажи, а скільки жінок було у тебе до мене?

– Клянусь, люба, ти моя перша жінка! Інші всі були дівчатами.

– Нарешті, любий, ми виплатили борги нашій акушерці.

– Так значить, малий тепер наш назовсім?

– Вас турбують з пологового будинку. Повідомте, будь ласка, Іваненку, що у нього народилася трійня. Три дівчинки.

– Гаразд, скажу, тільки пізніше. Він зараз голиться…

– Підніми ноги, я витру підлогу.

– Ти без моєї допомоги навіть підлогу вимити не можеш!

– Любий, що тобі привезти з моря?

– Вези, що хочеш, дорога моя, зараз все лікують…

– Якщо ти будеш кожного вечора йти з дому грати в карти, я заведу собі коханця!

– Будь ласка! Але тільки не з моїх партнерів по грі!

– Все, чоловіче, я подаю на розлучення!

– Я обома рогами за!

– Коли ти відчув, що любиш мене?

– Коли почав сердитися на тих, хто казав, що ти пустоголова і негарна.

Дружина шле телеграму чоловікові з курорту: «За шість тижнів я схудла наполовину. Можна, я ще трохи тут побуду?»

Чоловік відповідає: «Залишайся ще на шість тижнів».

– Щоразу, як ти бачиш симпатичну жінку, ти забуваєш, що одружений.

– Навпаки, рідненька, саме тоді я про це згадую.

– Мені зараз здається, що коли я буду багато співати і грати на піаніно, наша дитина напевно коли-небудь стане музикантом. А ти знаєш, скільки вони заробляють?!

– Можливо, тоді тобі краще пограти у футбол?

– У мене ніколи не було роману на стороні. А ти можеш сказати те ж саме?

– Романів не було. Були Каті, Наталі, Зіни…

– Алло! Ромчику! Приходь сьогодні увечері. Батько вдома, але він учора пошкодив ногу і не піднімається з ліжка…

– Я не можу прийти! Я теж лежу в ліжку. У мене дуже болить те місце, об яке твій батько учора пошкодив ногу!

– Коханий, ти що, мене вже не любиш? Я тобі вже не подобаюся? – каже дружина у ліжку з гіркотою в голосі.

– Ти помиляєшся, моя люба, я тебе кохаю пристрасно, так як і раніше. Але поруч немає попільнички, і я, щоб випадково не зронити попіл із сигарети, повинен рухатися дуже повільно.

– Любчику, ну поцілуй же мене!

– Дорогенька моя, ми вже десять років як одружені, а ти знову розпочинаєш ці оргії.

– Рідненька, вимкни телевізор, приготуй мені ліжко, принеси чашку чаю, піжаму і сигарети.

– Це неможливо, – шепоче дружина, – ми в театрі.

– Голубчику, ти вже не так гарно одягаєшся, як до нашого шлюбу.

– Помиляєшся, дорога, на мені той же костюм, що і в день нашого весілля 20 років тому.

– Чому ви в такій пізній час тиняєтеся вулицею? – запитує міліціонер перехожого.

– Якби у мене було хоч яке-небудь пояснення, я давно б уже повернувся додому!..

– Чому ти в такий пізній час тиняєшся містом?