Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Господи! Якщо ти зробив так, що я не можу, – то зроби ж так, щоб я і не хотів!

– Ну й чим, Іване, така вже супер твоя Клавочка Шифер? Ну, зніми з неї перуку, змий мазюку, одягни в халат… Ага – ще дістань силікон з цицьок! І на кого ж вона буде схожа?

– На тебе.

– Батюшко, а спати з дівчиною – це великий гріх?

– Звичайно, ні. Але ж ви, юначе, не спите…

– Іване, зараз я закінчу прати, потім приберу квартиру, викупаю дітей, зготую обід, нагодую вас… Потім хочу випрасувати твої сорочки, білизну, пришити ґудзики і лише тоді ми зможемо піти в театр.

– Зіночко, а коли ж ти за квитками збігаєш?

– Кажуть, ти одружився… Ну і як? Задоволений?

– Ні. Вікна у двір.

– Іваненко, ви повністю оправдані. Ви вільні, бо те, що ви пограбували банк, не доведено… – оголошує суддя.

– Ну, слава Богу! Значить, гроші я можу залишити собі?

Прапорщик Говдя:

– Я собі жінку невеличку взяв. І розмір ноги у неї маленький. Щоб ближче до плити стояла…

– Пане художнику, ви можете намалювати мій портрет в оголеному вигляді?

– Звісно! Зараз я роздягнуся…

– Професоре, це правда, що ви лупцюєте свою дружину?

– Неправда. Я не професор.

– Чоловіче, брав би приклад з сусіда, він дружині на день народження норкове хутро подарував!

– Подумаєш! Я їй подарував золоту каблучку.

– Ти чому заснув?! – застукав бригадир вахтера.

– Мабуть, на дощ…

– Надзвичайно підступні люди ви, чоловіки! До шлюбу носите нас на руках, а потім…

– …а потім ми вас возимо на шиї!

– Ярославе, ти як собі хочеш, а я тобі більше не буду давати грошей, – каже батько синові. – Після того, як ти одружився з тією кікіморою, ти для мене помер.

– Тату, дай тоді на похорон.

– Пам’ятаєш, Іване, ми вперше зустрілися з тобою он в тому лісочку. А зараз його вирубують. – І навіщо? Тепер вже пізно…

– Мій син з кожним днем все більше стає схожим на мене!

– І що, з цим вже нічого не можна зробити?

– Тату, а чому ти оженився на мамі?

– Ось бачиш, – звертається чоловік до дружини, – навіть дитина цього не розуміє…

– Ось я вам відрізала і зважила 300 грамів ковбаси…

– Якщо ви вже зважили і свій палець, то відріжте мені і його.

– Якби ви подивились, як на ній лежить ця сукня, купили б відразу!

– Ат! Щоб дивитись, як вона лежить без сукні, я вже плачу втричі більше!

– А я вчора з Галиною цілувався!

– Бачиш, а казав – не п’єш!

– Скажи чесно, Михайле, чому ти приймаєш на роботу лише одружених чоловіків, а холостякам відмовляєш?

– Все діло в тому, що одруженим не звикати, коли на них кричать, а я дуже нестриманий…

– Василю, а скільки тобі років?

– Перехідний вік: пенсію ще не дають, а жінки вже не дають…

– Дивись, яке бабине літо! Краса!

– Які баби! А яке літо!

– Мені повезло, дружина чудово готує! – каже одружений холостякові.

– Я радий за тебе, але запам’ятай: їжа холостяка різноманітніша за їжу одруженого, тому що одружений їсть те, що готує йому одна жінка, а холостяк – те, що готують різні… і плюс він сам!

– Петре, чому ти такий сумний?

– Та слова переплутав, а дружина на розлучення подала… Уявляєш, вона мені сніданок у ліжко, каву, а в мене як вирветься: «Ти мені все життя споганила!»

– Свідок! Ви бачили, що дружина б’є свого чоловіка праскою по голові, і не вжили ніяких заходів!?

– Навпаки. Я зателефонував своїй нареченій і сказав, що наше весілля відміняється!

– Ти чому не обідаєш, казав же, що голодний, як вовк?

– А де ти бачила, щоб вовки картоплю їли?

– Ти де, гультяю, був учора вночі?

– Це брехня! Хто тобі сказав?!

– Чому ваш син до цих пір парубкує?

– Він не такий ідіот, щоб одружитися на тій дурепі, яка погодилася б вийти за нього заміж.

– Іване, поглянь, яка сумна курочка ходить.

Може, зварити з неї суп?

– Ти думаєш, це її розвеселить?

– Любий, якби ти знав, як мені хочеться чорної ікри!

– Купи кабачкову, вона зверху завжди чорна.

– Слухай, Петре, я переспав із твоєю жінкою і вона завагітніла… Тепер ми з тобою родичі?

– Ні! Тепер ми з тобою квити!

– Любий, здається, ти скоро будеш татусем!!!

– Голубонько, точніше, – «здається, будеш» чи «здається, ти»?!

– Рідненький, хіба тебе зовсім не цікавить чому я плачу? Хочеш, скажу?

– Ні! Ні в якому разі! У мене немає таких грошей!

– Іване, ти мене любиш?

– А що ж я роблю, по-твоєму?

– Милий, наша нова служниця спалила яєчню. Ти не задовольнишся поцілунком?

– Що поробиш… Клич її сюди.

– Моя сестра з глузду з’їхала. Вона переодягнулася чоловіком і пішла служити в армію. Але ж їй доведеться ходити в лазню з чоловіками. Хто-небудь обов’язково здасть.