Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Розумієш, не можу додому піти. У дружини зараз коханець, а він завжди з ідіотськими розмовами чіпляється!

– Ти знаєш, як важко втратити дружину!

– Знаю… Практично неможливо…

– Знаєш, що я думаю про одруження?

– Якщо ти одружений – то знаю.

– Моя дружина любить котів і собак.

– А моя соболів, норок і песців…

– Знав чим досадити, ти знову насмітив!

– Голубко, прошу тебе, не влаштовуй нову сцену. У моєму віці немає вже сили миритися по три рази за вечір…

– Вночі ти такі страшні речі про мене вигадував!

– Помиляєшся, я взагалі не спав!

– Що з тобою, друже? Сам на себе не схожий…

– Мав сьогодні зустріти на вокзалі дружину з відрядження, а її не було. Боюся, що вона від учора вдома…

– Чому ти не одружишся, Іване?

– Боюсь втягнутися у цю справу. Раз оженишся, два оженишся, а там уже і піде, і піде…

– Слухай, друже, твоя жінка гуляє!

– Нехай собі. Вона тепло вдягнена.

– Чим закінчилася твоя сварка з дружиною?

– Компромісом. Я визнав, що вона права, і вона з цим погодилась…

– Уяви собі, любий, вчора я вичитала десь, що на острові Борнео дружина виконує всю домашню роботу, обробляє город, доглядає за дітьми, годує чоловіка і взагалі майстер на всі руки. І таку дружину можна придбати за двадцять доларів! Це – жах!

– Чому – жах, люба? Хороша дружина і коштує дорого.

– Ми з дружиною дуже часто лаємося. Вона така дратівлива, така дратівлива, що заводиться через найменшу дрібницю.

– Тобі везе. А моя сама себе заводить.

– Як живеш, друже? Як справи? Як сім’я?

– Живемо дружно. Спочатку били одне одного, а тепер лупцюємо дітей.

– Звідки у тебе синець під оком?

– Та… вчора зустрів свого приятеля, який повернувся із шлюбної подорожі. Ну… це я його вмовив одружитися.

– Якщо ти думаєш, що я віддамся тобі за гроші, голубчику, то ти помиляєшся!

– Ну, що ти! Я й не збирався тобі платити!

– А чому, любий, ти просиш, щоб я тримала тебе за вуха, коли ми цілуємось?

– Тому що одного разу у мене в такій ситуації гаманець поцупили.

– Дружина зовсім знахабніла: мало того, що не спить зі мною, ще й за стіл з нею сідати не дозволяє!

– Так ти ще і їсти не вмієш…

– Ну, вітаю, Никодиме! Помирився з дружиною? Сам бачив, як ви з нею дружно дрова вчора пиляли.

– Е-е-е, старий, то ми меблі ділили!

– Цікаво, ваша донька схожа на матір?

– Звідки мені знати? Вона ще не розмовляє.

– Заздрю тобі, Юрку! Ти обох дочок заміж видав.

– Але ж дружину ще ніяк не прилаштую!

– Ой миленький! Так все набридло. Хочеться чогось новенького… незвичайного… такого, що ще в житті не пробувала!

– А ти попробуй випрати мої шкарпетки.

– Учора у тебе всю ніч горіло світло, гості були?

– Ні. Завтра дружина повертається з відпочинку, і у неї може виникнути питання, чому так мало накрутив електролічильник…

– Іване, вибач… я вчора… переспав з твоєю Галиною…

– Нічого, Василю, я з нею щоночі сплю.

– Слухай, які жінки темпераментніші, блондинки чи брюнетки?

– Про це краще запитати у Петра, його дружина була і брюнеткою, і блондинкою…

– Скільки у вас дітей?

– Не знаю. Я вже два місяці вдома не був.

– Діду, а ти знаєш, у нас, здається, діти будуть…

– Звісно. Завтра ж пенсію одержимо…

– Петро співає цілий день, навіть не підозрює, що в його Наталки є коханець.

– Саме тому він і співає…

– Любий, я тільки-но дізналася, що таткові не дали кредит!

– Я завжди відчував, що він ні перед чим не зупиниться, щоб нас розлучити…

– О, як я ненавиджу всіх жінок!

– Ось тобі й на! А хто ж їх усіх любить?

– Звинувачений, поясніть, чому ви вбили свою дружину, а не її коханця?

– Я розмірковував так, що доцільніше вбити одну жінку один раз, ніж кожного тижня убивати по одному мужчині…

– Я до шлюбу зі своєю дружиною взагалі не мав статевих стосунків. А ти?

– Не знаю. Яке, до речі, в неї було дівоче прізвище?

– Я ще не мав задоволення познайомитися з твоєю дружиною.

– А з чого ти взяв, що це принесе тобі задоволення?

– Мені сьогодні троє чоловіків звільнили місце.

– І тобі вистачило?!..

– Навряд я перша жінка, яку ти поцілував, дорогенький. Ти так уміло це робиш…

– Можливо. Але ти звідки це знаєш?

– Який у вас, Опанасе Никодимовичу, елегантний костюм!

– Подарунок дружини! Що дивовижно – несподівано! Повертаюсь учора вночі з відрядження і бачу – на стільці, прямо поруч з ліжком висить костюм… Мій розмір… Уявляєте, який сюрприз!

– Вам шістдесят один?! Що ви кажете? А я б вам не дала…