Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Чого кричиш?

– На поїзд запізнився!

– На скільки?

– На п’ять хвилин…

– А репетуєш так, ніби на годину запізнився…

Кум Іван:

– Олю, що тобі подарувати на день народження?

Знітилася, зашарілася, у роздумах:

– Ой, навіть і не знаю…

– Добре, даю тобі на роздуми ще рік.

Куми сіли в поїзд і відразу ж подалися до вагона-ресторану. Добре випили, вертають назад, а в якому купе їдуть – забули.

– Куме Іване, згадуйте!

– Так, я пам’ятаю, куме Петре! Вікна нашого купе виходять на річку…

– Куме, ви вирішили не їхати влітку в Одесу?

– Ні, в Одесу ми не їздили минулого року. Цього року ми не їдемо в Сочі.

– Куме, як відпустка?

– Ет, куме, як на роботі. Сидиш, нічого не робиш, чекаєш обіду.

– Куме, кума казали, що ви щось вечорами пишете…

– Та про всілякі пригоди в житті. Мемуари…

– А ви вже дійшли до тієї пригоди, коли позичили в мене 100 гривень?

Приїхав кум Петро з Англії. Новий автомобіль шикарний, квартиру купив.

– Як то ти розбагатів? – запитує кум Іван.

– В карти виграв!

– Ти?!

– В очко грали. Перший раз роздали карти, то британець каже: «Очко». Я йому: «Покажи!». А він: «Ми джентльмени». Після того, куме, мені карта як пішла!..

– Куме, що це ви надумали розводитися з жінкою?

– Та вона косоока!

– А куди ж ви дивилися до весілля?

– Я думав, що вона мені «очками стріляє»…

Кум Петро запитує в магазині:

– У вас мило є?

– Тільки яєчне.

– А я хотів увесь помитися…

Кум Іван прийшов у гості до кума Петра.

– Куме, трохи заробив грошей. Піди купи пляшку, посидимо.

Пішов кум Петро в лавку.

Тим часом виходить на кухню симпатична молодиця в прозорому пеньюарі. Куму Івану подих перехопило, він прохрипів:

– Ви хто?

– Світлана…

– А вас можна… запросити?

– Можна…

До приходу кума Петра кум Іван справився. Кум Петро прийшов, пляшку на стіл, дві чарки.

– Куме, а чому ви своїй гості чарку не ставите?

– А то однокласниця моєї дружини, приїхала з села від гонореї лікуватися…

Кум Петро сидить на лавочці і розбирає гранату.

– Куме, не дай Боже, бабахне!

– Не біда, у мене ще одна є…

Кум Іван перевернув чарку догори дном і показує куму Петру:

– Дивись, куме, згори запаяли!

– Це ти, куме, дивись, у неї ще й дна немає!

– Куме, чим краще запивати страви мексиканської кухні?

– Текілою.

– А страви німецької кухні?

– Пивом.

– А страви італійської кухні?

– Вином.

– А російську кухню?

– А російську кухню не запивають, її закусюють!

– Куме, що подаруємо директору?

– Може, книгу…

– Ти що, куме, у нього одна вже є…

Спека. Куми сидять біля річки. Роззулися.

Зняли шкарпетки.

– Куме Петре, ой і брудні у тебе ноги!

– Та у вас, куме Іване, не кращі!

– Так я ж старший…

– Знаєш, куме, в 30-ті роки моєму дідові дали анкету. Там було питання: «Як ви спите з дружиною?». Він довго думав, що написати. Напишеш «зліва» – запідозрять лівий нахил, «справа» – правий, «згори» – піднявся над масами, «знизу» – йдеш на поводу у мас, «ззаду» – відстаєш від мас…

– Що ж він написав?

– «Сплю окремо, займаюсь онанізмом».

– Ну і…?

– Йому дали 10 років «за зв’язок з кулаком і розтрату сімейного фонду»…

Кума Марійка сварить сина:

– Ромчику, ти щойно ходив на зірки подивитися, а тепер цими самими руками береш хліб!

– Куме, якої нації були Адам і Єва?

– Та москалі, куме!

– Чому?!

– А хто б ще погодився ходити босим, голим, їсти одне яблуко на двох і при цьому кричати, що вони в раю.

– Куме, позичте 100 гривень!

– У кого, куме?

Куми, геть п’яні, повзуть по шпалах. Кум Петро:

– Господи, які щаблі високі!

Кум Іван:

– І перила низькі!

Кум Петро:

– Нічого, куме, дивіться, он ліфт їде.

– Куме, у вас вдома нічого немає від молі?

– Жінка купила нафталінові кульки.

– Позичте трохи…

– Та вже дам.

Через день.

– Куме, а де ви їх купували, ті кульки?

– Та не треба віддавати!

– Та що там віддавати! Я вчора кидав ті кульки в моль, але не завжди попадаю…

– Куме, скільки візьмемо, дві чи три?

– Давай три.

– Вчора взяли три – одна залишилась…

– Тоді дві…

– Пані, дайте нам, будь ласка, чотири пляшки горілки і дві цукерки.

– Марійко, – каже кум Іван, – я лягаю спати, а коли захочу випити, ти мене торкни.

– А як же я узнаю, коли ти захочеш?