Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Тихо! Аби не почули! У мене одна пляшка! На всіх не вистачить.

– Куме, ходімо до мене, вип’ємо по чарці.

– Ходімо!

Зайшли в квартиру. На кухні дістали закуску.

– Підіть, куме, в кімнаті на столі пляшку коньяку візьміть.

Кум повертається з пляшкою і з витріщеними очима.

– Куме, там ваша жінка з якимось бахуром на дивані сплять.

– Тихо, куме… То їхня пляшка…

Кум Петро і кум Іван дістали десь книжку про біологію і читають її разом:

– Дивіться, – каже кум Петро, – що то за чудеса на тім Божім світі. От, куме Іване, ви умрете, вас поховають, а потім на вашій могилі виросте трава, ту траву спасе корова, прийде на моє подвір’я та й лишить там – знаєте що?… А я вийду з хати та й скажу: «Ой, куме Іване, але ж ви змінилися, дуже змінилися!».

– То так, куме. Але ж і ви можете відійти на той світ. Виросте на вашій могилі трава, корова її спасе, ітиме попри моє подвір’я і покладе – знаєте що? А я вийду з хати і скажу: «Ой, куме Петре, але ж ви якими були – такими й залишилися…»

– Чого це ви, куме, вчора з хати вискочили такі червоні як рак і такі сердиті?

– Ой, куме, не питайте. Зайшов до хати. Бачу, в ліжку під ковдрою ніби двоє вовтузяться. Я схопив виделку – що під руки попало – штрикнув. Аж тут жінка з кухні: «Іване, там до тебе брат з жінкою приїхав, лягли відпочити…»

Голова колгоспу встав на зборах та й каже:

– Позаминулого року посіяли буряк на ближчому полі – довгоносик з’їв, минулого року посіяли на дальньому полі – знову довгоносик з’їв! Що нам робити в цьому році?

Аж кум Іван обізвався:

– Давайте нині всі поля буряком засіємо – най той довгоносик подавиться!

Зустрілися два куми на базарі, один місцевий, другий із сусіднього села. Місцевий і каже:

– Куме Петре, ходімо до мене, пляшку розіп’ємо.

– Та ні, куме Іване, я маю пляшку, ходімо до ставочка, там і вип’ємо.

– Як то, куме? Вдома ж і борщ, і сало…

– Ет, куме! На природі ліпше п’ється. Якоїсь травички на закуску увірвемо. Та й захмеліємо…

– Ні. Куме, ходімо до мене!

– Не піду…

– Чому?

– Я з вашою жінкою сплю…

– І я з нею сплю. То що ж, мені теж додому не ходити?…

– То ви, куме, цілий вечір один вдома?

– Так. Кума на хвильку до сусідки вийшла…

– Куме, як вам моя жінка на цьому знімку?

– Гарна. Знімок, мабуть, миттєвий.

– Чому?

– Та в неї рот закритий…

– Іване, он кум завжди цілує жінку, як іде на роботу.

– Я б залюбки її теж цілував кожного ранку, але ж вони живуть далеко.

– Куме, я тобі співчуваю.

– Отакої!! Чому ж?

– А в моєї Марійки нова сукня!

– Що мені з того?

– Сьогодні увечері вони з твоєю Ганнусею йдуть на концерт…

– Куме, можна у вас в садочку яблучко зірвати?

– А чого ж…

Тільки до яблуні – а там собацюра, як теля.

– Куме, так тут пес…

– Так отож…

Продає дід на базарі чарівну шаблю. Дорого.

– А чому то вона чарівна? – питає кум Іван.

– Замахнешся нею – видовжується на повну довжину.

– Хіба то чари! Он у моєї Марійки, як прийду п’яним, качалка на весь коридор видовжується.

Проводиться світовий експеримент: чого досяг розум у ХХ столітті. Жереб упав на японців, французів і українців. Покликало світове журі по два чоловіки від кожної країни. З України приїхали кум Іван і кум Петро. Дали кожній команді з двох чоловік по дві металеві кульки і зачинили на добу в окремих кімнатах. Японці за добу з двох кульок зробили комп’ютер. Французи вивели новий закон тяжіння. А українці… зачинилися і не виходять. Їх вже й просять.

– А бити, лаяти не будете?

– Та ні, вже виходьте!

Вийшли куми.

– А де кульки? – їх питають.

– Одна загубилась, друга зламалась.

Йдуть два куми лісом темної ночі. Аж той, що передній, схопив раптом дрюка та з повороту як вріже заднього в лоба, що той упав, – і втік.

Наступного дня зустрілися. Побитий кум, перев’язаний весь, запитує:

– За що, куме?

– Уявіть, куме, ситуацію: йдемо ми темної ночі лісом, я попереду, а ви – позаду… Звідки я знаю, куме, що у вас на думці?!

Японці готують на світовий ринок новий холодильник. Запросили Білла з Америки, Жоржа з Франції та Івана з України. Білл приїхав зі скафандром і спецапаратурою. Жорж з дамою. Іван з кумом. Кожна представницька команда мала годину пробути в холодильнику. Білл у скафандрі і спеціальному костюмі пробув 10 хв. Не витримав. Жорж з дамою пробув 15 хвилин. Не витримав. Іван з кумом взяли 3 літри горілки. Година минула – їх немає. Японці зібралися, хвилюються. Головний інструктор відчиняє двері холодильника. Звідти вилітає кулак Івана – японцю в ніс. І голос кума: