Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Новин багато, та рот водою повен…

– Підстреливши 200 білих ведмедів, я почав полювати на тигрів.

– Ви переїхали з Північного полюса на екватор? Чому? Хіба тигри не такі небезпечні, як білі ведмеді?

– На екваторі принаймі не схопиш нежить!

– Микито! Куди ти йдеш?! Яка риболовля? Чорна кішка перебігла нам дорогу!

– Ех, ти, марновіре! Перехрестися і йди далі!

– Микито, за що ти сидів?

– А… Іду одного разу з полювання, дивлюся, на стовпі орел сидить. Я – бабах! Кігті полетіли в один бік, кусачки – в другий…

– Чому ти ходиш на рибалку?

– Жінки не маю, маю час і до того ж люблю тишу і спокій. А ти?

– А я маю жінку, але ж теж люблю тишу і спокій!

– Я в зайця стріляю за 500 метрів!

– Та як же можна влучити з такої відстані?

– Я ж не кажу, що влучаю.

Двоє в ліжку. Телефонний дзвінок. Жінка бере слухавку, слухає, кладе, усміхається:

– Дзвонив мій чоловік. Казав, що їде з тобою на риболовлю.

– Сьогодні три качки вполював! Нап'юся до смерті!

– Ходімо… Я хочу померти з тобою…

– Все, – підвів риску кум Грицько. – Час іти. Бачу, он моя Марина у дворі вже вихається… Знаєш, жоден чоловік не був застрелений своєю жінкою, коли він мив посуд…

– Так, Грицю. Але ж ти зі своєю Мариною непогано живеш. Чи на дівок поглядаєш?

– Е-е-е, куме, одруження– це як відвідини ресторану чоловічим гуртом. Ти, наприклад, замовляєш, що тобі подобається. А коли бачиш, що замовили інші, тобі починає здаватися, що ти вибрав би те саме, що й вони…

– Не кажи так, куме. Ти маєш золоту жінку. Ото як – знайшов чоловік підкову, підняв, приніс додому, зібрався до дверей прибити, перевернув – а там кінь.

– Та воно так, бо ж ми любилися, а любов – це риболовля, не клює – змотуй вудочки! Бо потім, як не по любові, буде біда.

– Правильно, Григорію. Коли оленя роги обтяжують, він їх міняє. Коли роги обтяжують чоловіка, він міняє дружину, а разом з нею і… роги. У тебе ж про це й мови немає.

– Немає, куме. Бо моя Марина дуже схильна до ветеринарії. Знаєш, жінки мають великі здібності до ветеринарії – вже не одного осла жінка вилікувала.

– Та інколи ви все-таки з Мариною добряче на прю сходитесь…

– Ага. А ти думаєш, чому я тримаю собаку? Тільки для полювання? Пхе! Бо собака – найперший друг людини: він ніколи не дає порад, не просить грошей і за ним немає тещі.

– Годі, Григорію! Нема над рибу – линину, над м'ясо – свинину, над ягоду – сливину, а над жінку – Марину! Приходь завтра вранці до кладки, половимо рибку. Візьми закуску, пляшка за мною.

– Ага… Дай чоловікові рибину – і він буде ситим лише один день. Навчи чоловіка ловити рибу – і він увесь день буде сидіти в човні і пити пиво.

Який ранок! Сонечко грає, як на Великдень. Вітерець легесенький. Очерет шепоче тихесенько. Хвильки навіть не хлюпають, не плескочуть одна одну, а цілують – цьом, цьом, цьом… Не встиг я вудки розмотати, а кум Григорій вже й надійшов:

– Лови рибку, як ловиться!

– І ти, Гришо, будь здоровий!Відпустила Марина?

– Am! Як завела: «Ти подивись, що ти зробив з хати?! Тролейбус! Всюди роги! Мисливець теж мені! Обіцяв ще влітку шубу з фазанячого хутра! Де?! У всіх чоловіки, як чоловіки, і тільки у мене якийсь чемберлен! Сигарету куриш?!Я цього так не залишу! Ти ще на креветках будеш переді мною повзати! Чому мовчиш, наче ти в гостях? Заховай з очей вудки і прибери газету! Про тебе там ніколи не напишуть! Що?! Я маю копати тобі черв'яки? Завтра ж їду до мами!… Назавжди! Давай мені гроші! На два квитки! Що?! А назад як я повернуся?…» Вислизнув як пічкур з верші!

Григорій простелив рушник, сів на траву, виклав кавалок хліба, цибулину і двоє яєць.

– Яйця сирі. З-під курки взяв. Усю закуску збирав нишком…

– А де ж пляшка?

Григорій підвів голову і дивився на мене очима чоловіка, якого послали за горілкою. Довго дивився. Розтулив писок…

– Тихо, тихо, тихо! – поспішив я попередити його голосний запит і дістав з торбини пляшку.

– Правду казала Марина, – пошепки, як я і просив, мовив кум, – риболовля – та ж сама п'янка, тільки в гумових чоботах!

– А як ти рибу ловитимеш, мисливцю? Де твої вудки?

– Та я… Чарку вип'ю, відпочину на природі… Як вудку даси, то й рибку половлю… Ти наливай!