Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Микита на полюванні поклав козу.

– Скільки років цій козі? – запитує Опанас.

– Два.

– А як ти визначаєш?

– По рогах.

– А-а-а! Я й не звернув уваги, що у неї два роги!

У далекій Німеччині в скверику чоловік сидить з вудкою біля озерця. До нього підходить полісмен:

– З вас штраф 20 марок за риболовлю в недозволеному місці.

– А хто сказав, що я рибу ловлю? Я черв’яка купаю!

– Тоді штраф 40 марок за те, що черв’як голий.

Микита на полюванні перестрибував через колоду, упав на гепу і дуже забився. Болить та й болить. Пішов до лікаря.

– Ви вдарилися куприком, – каже лікар.

– А що таке куприк?

– Це кінець хребта.

– Дивно! Я думав, що у мене на кінці хребта голова…

Пливе рибалка на човні по Лохнеському озеру, рибу ловить. Раптом прямо перед ним показується величезна пащека Лохнеського чудовиська. Рибалка хапається за весла і зо всіх сил гребе до берега. Коли розуміє, що йому не втекти, падає на коліна і починає молитися:

– Господи, порятуй мене від чудовиська!

Несподівано відкриваються небеса і чується голос Бога:

– Ти ж ніколи в мене не вірив!

– Так я і в Лохнеське чудовисько ніколи не вірив!

Помер мисливець, потрапив на небеса. А там Бог у покарання за кров невинно убієнних звірів зробив його зайцем і відправив знову на землю. Через деякий час той заєць потрапив у капкан, а ще через деякий час прийшов мисливець. Заєць проситься:

– Відпусти мене, повір, я у попередньому житті був мисливцем!

– Тим гірше для тебе, друже. Я в попередньому житті був зайцем.

Микита хвалиться перед приятелями, на весь розмах рук показуючи, якого коропа він зловив.

– Слухайте, – каже Опанас, – як він дістав! Давайте зв’яжемо йому руки!

Зв’язали.

– А у коропа було отакенне око! – розчепірює долоні Микита.

Дощ. Опанас забігає до Микити перечекати негоду. Слідом до хати залітає чорний пес. Поки куми п’ють по чарці, пес бігає по хаті, гризе капці, віник, перекидає відро…

– Опанасе, викинь за двері свого пса!

– Микито! Я думав, що то твій пес…

– Я вчора щуку упіймав, прямо як моя рука!

– Брешеш, таких волосатих щук не буває!

На Опанаса і Микиту біжить кабан.

– Та стріляй вже, Опанасе!!!

– Добре, Микито! Але пообіцяй, що не будеш з мене сміятися, якщо я не попаду.

Смажиться короп на сковорідці і філософствує: – Ну що ж, давно хотів відпочити, позагорати, та все часу не було…

Після полювання:

– Микито, ти кого вбив минулої неділі?

– Козла…

– Ти… братовбивця!

Ловлять рибу Микита і Опанас. Сидять поруч. Микита тягає одну за другою, а в Опанаса нічого. Опанас:

– На що ловиш, Микито?

– На черв’яка.

– І я на черв’яка. А гачки у тебя на карася?

– На карася.

– А жилка 0,3?

– Ага.

Помовчали. Микита:

– А ти, коли ловиш, про що думаєш?

– Про жінку, Микито.

– А я, Опанасе, – про рибу.

Приходить грузин на базар, дивиться, чоловік продає птицю.

– Скільки за орел хочеш?

– Це не орел, а зозуля.

– Скільки за орел?

– Та зозуля це!

– Орел продаєш? Скільки?

– Сто гривень!

Купив грузин. Пішов на полювання. Відпустив птаху, а та сіла на дерево і – ку-ку! ку-ку!

– Каку-каку? Саму жирну хапай!

Старий карась пише мемуари: «Я від щуки утік. Я від сома утік. Я від судака утік». В цей час дружина подає йому на вечерю черв’яка на гачку. Карась дописує: «І від жінки утік».

– Опанасе, тобі на полюванні не заважає те, що ти лівша?

– Ні. У кожного свої прибамбаси. Ти, наприклад, цукор в каві якою рукою розмішуєш?

– Правою.

– От бачиш! А нормальні люди – ложечкою.

– Встигнеш ти на свою риболовлю! Он лампочка перегоріла!

– Я тобі що, електрик?…

Наступного дня.

– Встигнеш ти на свою риболовлю! Он кран тече!

– Я тобі що, сантехнік?

Одного дня дивиться чоловік: і лампочка горить, і крани відремонтовані…

– Ти сама все зробила?

– Ні. Сусід.

– Скільки заплатила?

– А він сказав: або заспівай, або віддайся.

– Співала?

– Я тобі що, співачка?

Батюшка запитує дяка:

– Нічого не вполював?

– Ні…

– Тому, що ти не молився! Всіляке діло треба починати з молитви!

– Молився, отче. Бачу зайця, прицілюся, поки помолюся, а він – фіть…

Микита цілими днями сидить біля ставка з вудками. Але останні кілька днів приходить якийсь чоловічок, стоїть за плечима і заважає.

– Чи вам не нудно отак самому тут сидіти? – запитує чоловічок одного разу.