Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Син до тата-рибалки:

– А як сьогодні риба – кльова?

Опанас до стрічного дядька:

– Чи не бачили ви тут зайця?

– Зайця?

– Ну!

– Великого зайця?

– Великого.

– Бачив. Он у той лісок побіг.

– А давно?

– Та… зо два тижні тому

.

Микита взяв у човен племінника. Закинули вудки. Через деякий час хлопець каже:

– Дядьку, а чи немає у вас зайвого поплавка?

– Навіщо тобі?

– У мене якийсь бракований. Увесь час тоне!

– Твій пес мене не вкусить?

– Ні. Він перебирає харчами.

З самого раночку Опанас ловить рибу. А за спиною у нього сидить сусід і дивиться. Годину… Другу… Перед обідом Опанас запитує:

– Сусіде, а чому ви самі не вудите?

– Та… у мене терпіння не вистачає…

– Опанасе, таке злива страшна, а ти на полювання чимчикуєш?

– А минулого разу, коли була злива, Василь такого зайчика приніс. Блискавкою вбило…

– Я вчора упіймав гарнезного ляща! – вихваляється Опанас.

– А я на два кіло більше! – затикає його Микита.

– Звідки знаєш? Ти що, зважував?

– Не я, а продавець. Мій заважив п’ять, а того, що на три кіло, – я тобі залишив.

– Ти був у Африці? Полював на левів?

– Був. Полював.

– Ну і як, пощастило?

– Дуже! Не зустрів жодного!

– Опанасе, я вчора упіймав окуня на п’ять кіло! Вдома розрізав – там щука на десять кілограмів!

– Брешеш, Микито, ой, брешеш!

– Я б і сам не повірив! Але коли розрізав щуку – у ній короп… П’ятнадцять кілограмів!

– Милий, а це правда, що зайці недотепи?

– Так, мій зайчику…

– Що-небудь упіймав? – цікавиться перехожий у рибалки.

– Упіймав одного, – відповідає той, – і кинув у ставок.

– Мабуть, маленький був?

– Та приблизно твого зросту і такой же доставучий!

Микита купує мисливські чоботи. Вибирає на розмір менші. Продавець:

– Вони ж на вас замалі, навіщо ви їх купуєте?

– Ет! Багато розумієш! Уяви, за цілий день находишся, прийдеш додому, чоботи стягнеш – блаженство!

– Марійко, мій Микита місяць тому пішов ловити рибу і досі не повернувся!

– Ой, Ганю, мабуть, клюнула дуже велика риба.

– Куди летиш, Орисю?

– Мене Денис на риболовлю запросив!

– Презервативи взяла?

– Презервативи? О-па!… А я черв’яків накопала!

– Яка різниця між лисицею і собакою?

– Дві склянки горілки!

Опанас напідпитку пізно вночі повертається з риболовлі. Його зупиняє міліцейський патруль:

– Куди поспішаємо?

– На лекцію.

– В такий час. Хто ж це опівночі лекції читає?

– Моя Марійка.

Біля вогнища:

– Пішов я одного разу на полювання, а свого Бровка залишив удома. Через поле, через посадочки дійшов до лісу і замаскувався. Чекаю. Раптом чую, ззаду хтось летить на весь дух, не встиг повернутися, а воно мені на спину – стриб… І нутром чую, що Бровко, а ср…ти перестати не можу!…

– Все, Ганю, з Опанасом на риболовлю більше не піду! Таке базікало! У мене тепер голова від нього тріщить!

– А про що ж він?

– Та все про одне й теж: «Вип’ємо ще по одній, вип’ємо ще по одній!»

Телефонує бабця в Міністерство з надзвичайних ситуацій:

– У мене на балконі ведмідь! Рятуйте!

– Шановна, протримайтесь, зараз ми до вас найкращого мисливця пришлемо!

Через десять хвилин дзвінок у двері. Бабця відчиняє, стоїть перед нею здоровенний чолов’яга з рушницею, а біля ніг у нього малесенький песик.

– Слухайте мене уважно, – каже, – ми з Кефірчиком не одного ведмедя взяли…

– З ким?

– З Кефірчиком! Це мого пса так зовуть. Так от, беріть рушницю і чапайте швиденько з Кефірчиком під балкон. Я піду до ведмедя. Якщо викину ведмедя, Кефірчик миттю йому в яйця вчепиться, ведмідь розкриється, тут і стріляйте в нього…

– А якщо раптом, не дай Боже, ведмідь вас викине?

– Тьфу, тьфу… Але якщо… Тоді, бабо, стріляйте в Кефірчика…

Пізня осінь. Холодно. Микита, ловлячи дрижаки, пірнає в ставок біля греблі.

– Ти що, раків захотів у такий холод? – запитує Опанас.

– Та ні… Там мотоцикл…

– У мене був собака, який коштував десять штук баксів.

– Ви мисливець?

– Ні, просто прибрехнуть люблю.

Приходить Опанас на риболовлю з сином. Микита до нього:

– Давненько, Васильку, я тебе не бачив, стань поруч, чи підріс?

– Сам ти, дядьку, чипідріс!

– Купив жінці норкову шубу! – хвалиться Опанас.

– А що це в ній за дірки? – дивується Микита. – Ох ти ж і темний! То ж норки!