Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Та ні, – каже Микита, – увесь час знаходиться якийсь чудило, який стоїть за спиною і видивляється.

Марійка зустрічає Опанаса на порозі:

– Увесь заюшений, в синцях! Знову напився!

– Та ні! Це ми з Микитою зайця ділили…

– У цій водоймі рибу ловити не можна! – суворо озивається рибінспектор за спиною у рибалки.

– Он воно що! А я думаю, чому це вона не клює?…

В далекій Америці Ліліан хвалиться перед подругами:

– Я була на полюванні!

– Ну, і кого ж ти там убила? – запитують вони.

– Мені не пощастило… Правда, підстрелила одного загонщика, але це не вважається здобиччю…

– Я таку рибину зловив, що навіть не вистачило шкали вагів, щоб її зважити!

– А я таку, що один її знімок заважив 2 кіла!

Микита убив великого оленя. На постріл поспішив лісничий і відразу запитав ліцензію. Микита сказав, що ліцензії немає.

– Поїдемо до райцентру! – наказав лісничий.

Коли вони удвох дотягнули 150-кілограмового оленя на дорогу, Микита раптом ляснув себе по лобі:

– Чорт! Як я забув! Це у минулому році у мене не було ліцензії. А в цьому році є! Ось…

На базарі:

– Ну і де ж ваш сом?

– Який сом? Я карасиків продаю. Куди ти дивишся?

– На ціну!

В Америці репортер запитує кінозірку:

– Де ви познайомилися з вашим п’ятим чоловіком?

– На полюванні… Коли він застрелив мого четвертого чоловіка…

Два чукчі ловлять рибу з човна спинами один до одного. Раптом один чує – бовть! Повертається, а дружбана немає, тільки кола на воді. Нема й нема… Коли це виринає. Той, що в човні:

– Ти де був? Я за тебе перелякався!

– Чого, дурню?! Я черв’яка міняв.

– Як відрізнити зайця від зайчихи?

– Треба взяти за вуха і відпустити: побіг – заєць, побігла – зайчиха…

Два рибалки із сусідніх сіл сидять біля ставка. Раптом з одного села чути, як оркестр грає траурний марш. Один із сумним обличчям піднімається, скидає капелюх. Другий до нього:

– Ти чого?

– Та дружину хоронять…

Приходить Опанас додому з полювання втомлений і сердитий:

– Марійко! Ти знаєш, який підступний звір лисиця?

– Ні. А чому?

– Та йду я через ліс, раптом бачу – лисиця біжить. Я приклав рушницю, прицілився, вистрілив – лисиця впала. Дай, думаю, піду заберу: підхожу я до неї, дивлюся – аж то собака!

На базарі чоловік вибирає вудочку. Одну подивився, другу… Перебрав усі і знову почав спочатку.

– Слухай, може, ти рибою візьмеш? – запитує роздратований продавець.

Опанас приходить додому в доброму гуморі.

– Є зайці? – радіє Марійка.

– Жодного.

– Чому ж ти такий веселий?

– А я їх так налякав, що тепер вони з нашого лісу надовго повтікали!

– Дивись, Опанасе, знову самка клювала!

– Звідки знаєш, Микито?

– Так черв’як увесь обсмоктаний і в губній помаді…

Один розповідає:

– Полював я якось на тигрів. А тут біда – рушниця зіпсувалася! Тигр мене вхопив і… з’їв! – А як же ти… живеш?!

– Ет!… Хіба це життя?!

Микита рачкує попід парканами додому. Сусідки:

– І це він так завжди з риболовлі добирається?

– Не пощастило сердешному, народився не під сузір’ям Риби, а під сузір’ям Рака!

Мужики цілу ніч грали в преферанс, а вранці подалися на полювання. Не виспалися, один з сонних очей і підстрелив іншого. На суді у нього запитують:

– Як же ви стріляли, коли потерпілий кричав вам, що він не дикий кабан?

– А я думав, що він, як завжди, блефує…

– Ну, що, Микито? Не ловиться? Навіть маленька?

– Маленька не ловиться у верхньому ставку. Тут не ловиться велика.

Зустрічаються дві куми.

– Мій Вася учора на полюванні був. Качку приніс!

– Яке тобі добро! А мій Васько гріється цілий день на призьбі, мишей не ловить!

– Та утопи його, на біса він тобі здався?!

– Ти про кого?!

– Про кота.

– А я, Маню, про чоловіка…

Жіночка з дочкою прогулюється біля річки за спинами рибалок. Один з них каже до неї:

– Не досить зручне місце для прогулянки…

– Не турбуйтесь, нічого нового вона не почує, у неї тато – прапорщик.

– Куме, убили хоч одного зайця?

– Куди там… Вони, ці зайці, такі боягузи!

Нікого на постріл до себе не підпускають!

– Тату, а що таке – саботаж?

– Це, приміром, як я хочу йти на риболовлю, а мама замикає вудки в коморі і велить мені зібрати гарбузи.

– Іду лісом. У спину такий вітер дме – падаю, але піднімаюсь! Коли дивлюсь – переді мною вовк! Рушниця за спиною, втікати пізно… Розмахнувся, врізав кулаком межи очі і сам звалився в кучугуру!… Опам’ятався – переді мною лежать аж два вовки! Ото був удар!…