Добридень, сусіде! Сміховинки

1621. Повертається чоловік пізно вночі з полювання. Жінка скрикує:

— І хто ж тебе так, і де ж тебе так? Господи, весь у синцях!

— Не лякайся, це ми з товаришем зайця ділили.

1622. — Гляди, Миколо, он заєць сидить! Стріляй, та швидше!

— Е, не квапся! Якщо вистрелю, він утече, а так хоч подивлюся на живого.

1623. Дружина до чоловіка:

— Ти куди?

— Піду в ліс по гриби,— відповідає чоловік.

— У нас м'ясо скінчилося, вбий заодно і зайця.

1624. — Слухай, приятелю, відкрилося весняне полювання, дозволяють бити качурів.

— А як ти їх упізнаєш?

— Дуже просто: потрапив — то качур, а не потрапив — качка.

1625. — Знаєш, я недавно пішов на полювання і забув узяти рушницю.

— Справді, неприємно. А коли ти згадав про неї?

— На біду, лише тоді, коли віддав дружині зайця.

1626. — Ти й не здогадуєшся, які скупі бувають люди,— каже чоловік до дружини.— Вчора ми з друзями домовились: хто перший упіймає рибу, той усіх частує. І що вийшло? Один, бачу, впіймав, але вудку з води не витягає, далі й другий упіймав і теж не квапиться тягнути...

— А ти,— питає жінка,— нічого не зловив?

— Ну, я просто не насадив черв'яка.

1627. — Бере тут риба?

— Ще й як! Доводиться ховатися за дерево, щоб насадити черв'яка на гачок.

1628. — Скажіть, будь ласка, в цьому ставку рибалити дозволяється?

— Звичайно.

— Отже, якщо я впіймаю рибину, то не буде злочином?

— Що ви, то буде чудом!

1629. — Де був?

— Карасів ловив.

— Багато зловив?

— Жодного.

— Тоді звідки знаєш, що ловив саме карасів.

1630. — Чому жінки говорять, що ходять за покупками, і нічого не приносять?

— А чому ми ходимо рибалити і нічого не приносимо?

1631. Хлопець узяв знайому дівчину з собою рибалити. Закинули вудки і кілька хвилин мовчали.

— Скільки коштує та червона з білим штучка, що була на моїй вудочці? — раптом питає дівчина.

— Поплавок? Копійки. А що?

— Знаєш я тобі винна ті копійки. Мій утонув.

1632. — Як тут ловиться?

— Добре.

— І скільки спіймали?

— За п'ять годин нічого.

— І ви це називаєте — добре?

— Так, бо на тому березі рибалка нічого не зловив аа вісім годин.

1633. — Твій чоловік пішов ловити рибу?

— Ні, топити черв'яків.

1634. Перехожий до рибалки:

— І знову нічого?

— Так, нічого. В цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали.

1635. Розмовляють двоє рибалок:

— Торік я зловив коропа і помістив до акваріуму. Хотів його привчити жити без води. Першого дня витягнув його з води лише на хвилину, потім на дві, і так потроху нарощував час. Уяви собі, через місяць мій короп обходився без води.

— І що, живе?

— На жаль, ні. Торік упав у горщик із водою і захлинувся.

1636. Прийшла Марічка до сусідки, каже:

— Кумо! Дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини в моїй капусті.

1637. — Твоя думка про інших цілком збігається з їхньою думкою про тебе.

1638. — Декотрий собака мудріший від свого господаря.

— Знаю, сам маю такого.

1639. У лісництво прибіг стривожений хуторянин. Скаржиться, що в двір до нього кожної ночі навідується вовк.

— Порадьте! Бо хто, як не ви?

— Певне, голодний,— каже один лісник.— Киньте йому шмат м'яса.

Через кілька днів лісник зустрівся з тим чоловіком. Питає:

— То вчинив, як я радив?

— Вчинив.

— І що?

— Тепер приходять два вовки.

1640. — Він такий фундаментальний дурень, що часом виглядає аж мудрим.

1641. — А ти спостеріг, що набагато більше людей добрих, як мудрих?

— Бо доброго легше вдавати.

1642. — Що ти успадкував від батька?

— Розум.

— І що з ним сталося?

1643. Хтось зауважив:

— Очевидно, найсправедливіше поділений іу світі розум.

— Чому ви так гадаєте? — дивуються інші. — Ніхто ж не скаржиться на брак розуму.

1644. Мудрого спитали: