1621. Повертається чоловік пізно вночі з полювання. Жінка скрикує:
— І хто ж тебе так, і де ж тебе так? Господи, весь у синцях!
— Не лякайся, це ми з товаришем зайця ділили.
1622. — Гляди, Миколо, он заєць сидить! Стріляй, та швидше!
— Е, не квапся! Якщо вистрелю, він утече, а так хоч подивлюся на живого.
1623. Дружина до чоловіка:
— Ти куди?
— Піду в ліс по гриби,— відповідає чоловік.
— У нас м'ясо скінчилося, вбий заодно і зайця.
1624. — Слухай, приятелю, відкрилося весняне полювання, дозволяють бити качурів.
— А як ти їх упізнаєш?
— Дуже просто: потрапив — то качур, а не потрапив — качка.
НЕБЕЗПЕЧНА ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ
1625. — Знаєш, я недавно пішов на полювання і забув узяти рушницю.
— Справді, неприємно. А коли ти згадав про неї?
— На біду, лише тоді, коли віддав дружині зайця.
1626. — Ти й не здогадуєшся, які скупі бувають люди,— каже чоловік до дружини.— Вчора ми з друзями домовились: хто перший упіймає рибу, той усіх частує. І що вийшло? Один, бачу, впіймав, але вудку з води не витягає, далі й другий упіймав і теж не квапиться тягнути...
— А ти,— питає жінка,— нічого не зловив?
— Ну, я просто не насадив черв'яка.
1627. — Бере тут риба?
— Ще й як! Доводиться ховатися за дерево, щоб насадити черв'яка на гачок.
1628. — Скажіть, будь ласка, в цьому ставку рибалити дозволяється?
— Звичайно.
— Отже, якщо я впіймаю рибину, то не буде злочином?
— Що ви, то буде чудом!
1629. — Де був?
— Карасів ловив.
— Багато зловив?
— Жодного.
— Тоді звідки знаєш, що ловив саме карасів.
1630. — Чому жінки говорять, що ходять за покупками, і нічого не приносять?
— А чому ми ходимо рибалити і нічого не приносимо?
1631. Хлопець узяв знайому дівчину з собою рибалити. Закинули вудки і кілька хвилин мовчали.
— Скільки коштує та червона з білим штучка, що була на моїй вудочці? — раптом питає дівчина.
— Поплавок? Копійки. А що?
— Знаєш я тобі винна ті копійки. Мій утонув.
1632. — Як тут ловиться?
— Добре.
— І скільки спіймали?
— За п'ять годин нічого.
— І ви це називаєте — добре?
— Так, бо на тому березі рибалка нічого не зловив аа вісім годин.
1633. — Твій чоловік пішов ловити рибу?
— Ні, топити черв'яків.
1634. Перехожий до рибалки:
— І знову нічого?
— Так, нічого. В цьому році навіть найбільші брехуни нічого не впіймали.
1635. Розмовляють двоє рибалок:
— Торік я зловив коропа і помістив до акваріуму. Хотів його привчити жити без води. Першого дня витягнув його з води лише на хвилину, потім на дві, і так потроху нарощував час. Уяви собі, через місяць мій короп обходився без води.
— І що, живе?
— На жаль, ні. Торік упав у горщик із водою і захлинувся.
1636. Прийшла Марічка до сусідки, каже:
— Кумо! Дозволь мені засмажити рибу в твоїй олії, а я потім тобі дозволю зварити шмат свинини в моїй капусті.
1637. — Твоя думка про інших цілком збігається з їхньою думкою про тебе.
1638. — Декотрий собака мудріший від свого господаря.
— Знаю, сам маю такого.
ОДИН РОЗУМ? ДВА ЩЕ ГІРШЕ?
1639. У лісництво прибіг стривожений хуторянин. Скаржиться, що в двір до нього кожної ночі навідується вовк.
— Порадьте! Бо хто, як не ви?
— Певне, голодний,— каже один лісник.— Киньте йому шмат м'яса.
Через кілька днів лісник зустрівся з тим чоловіком. Питає:
— То вчинив, як я радив?
— Вчинив.
— І що?
— Тепер приходять два вовки.
1640. — Він такий фундаментальний дурень, що часом виглядає аж мудрим.
1641. — А ти спостеріг, що набагато більше людей добрих, як мудрих?
— Бо доброго легше вдавати.
1642. — Що ти успадкував від батька?
— Розум.
— І що з ним сталося?
1643. Хтось зауважив:
— Очевидно, найсправедливіше поділений іу світі розум.
— Чому ви так гадаєте? — дивуються інші. — Ніхто ж не скаржиться на брак розуму.
1644. Мудрого спитали:
Читать дальше