Народ - Народ про релігію

— А нащо ти через одну бджолу втопив три тисячі?

— Бо вона мене вкусила!

— Аж то і я тоє роблю: бо як мене один вкусить, то я через одного тисячі гублю з тої злості.

Зустрівся чорт з богом та й каже:

— Боже, мене всі люди на язиці носять, а що я кому винен?

Сіли вони над глибоким яром, де поблизу діти корови пасли, та й чекають. От одна- корова скотилася вниз. Орачі, що були неподалік, прийшли витягти корову,

Один і каже:

— Який чорт її туди заніс?

— Що ж я тут винен? — питається чорт у бога.

Орачі витягли корову та й гомонять поміж себе!

— Слава богу, вже й витягли.

— Що ж ти тут допоміг? — питає біс.

Бог подивився, подумав та й каже:

— А чорт його знає.

У велике свято усі збираються і поспішають до церкви. Один Шевченко спокійно читає книгу. Коли його запитали, чому він не йде до церкви, Тарас Григорович відповідає:

— Хто не знає бога, той спішить до нього, а хто знає бога, то і біжить од нього.

Пішов селянин до попа сповідатися. Піп його питає:

— Скільки богів на небі?

А селянин каже:

— П’ять.

Піп ударив селянина хрестом по голові. Далі знову питає:

— Скільки богів на небі?

А селянин відповідає:

— П’ятдесят!

Піп знову вдарив селянина хрестом по голові так, що тому аж у вухах задзвеніло. Ледве вирвався селянин від попа. Іде додому й зустрічає свого кума.

— Ти куди, дорогий куме, в божий час вибрався?

— Іду сповідатися.

— А знаєш, куме, скільки богів на небі?

— Знаю! Один бог на небі.

Селянин розсміявся:

— Ой, куме, я казав, що і п’ять, і п’ятдесят, та піп мене мало не забив. А коли скажеш, що один, піп тебе вб’є.

Кум із кумом повернулися додому й більше не ходили на сповідь.

— Бабо, кому це ти налагодила? Паляниці, сало, мед, пряники?.. — питає онук.

— Понесем богові дари, — відповіла баба.

У церкві староста забрав у баби дари і поніс на вівтар. Баба молилась. Онук дивився, скільки того добра люди понаносили. Потім повернувся до баби і питає:

— Бабусю, хіба бог ненажера, що йому ото стільки понаносили?

— Ні, то попові за труди.

— Отож, бабо, я і думаю, що то не туди.

Одного разу в піст бабусі захотілося ковбаси. «З’їм трохи, щоб ніхто не знав», — думає собі. Й починає їсти, Свіжа свиняча ковбаса так смакує, що бабуся аж пальці облизує. Аж тут нараз надійшла буря, почало блискати й гриміти. Бабуся відклала ковбасу й каже:

— Ой боже, за такий маленький кавалок ковбаси стільки шуму!

Йде подорожній монах, які ходили колись по селах, а на роздоріжжі в полі високий хрест з розп’яттям Ісуса Христа. З протилежного боку — глибокий рівчак. Порівнявшись, монах зняв шапку, перехрестився й почав молитись, не зупиняючись:

— За що ж тебе, сину божий, покарано? Що ти, господи, зробив тим злим людям?

Монах з таким усердям молився, задивившись на розп’яття, що впав у рівчак, та так, що аж зубами дзеленькнув.

— Ах! — вигукнув він, — знаю, за що тебе, анахтему, шибеника, розп’яли, знаю: ти не одному шию скрутив!

Вилаявсь монах ще з більшим усердям, ніж молився, вибрався з рівчака, насунув шапку на потилицю та й потяг далі.

Монах з ігуменом грають у карти.

— Отче, чи бог всемогутній?

— Всемогутній.

— А чим він покриє козирного туза?

— Та він з тобою, дурнем, і грати не стане.

— Чи довго жили в раю Адам і Єва, не согрішивши?

— Доки поспіли яблука.

— За що вигнав бог Адама і Єву з раю? — питає піп учня в школі.

— За те, — каже учень, — що з’їли зелений овоч з дерева, а зеленого овоча не можна їсти, бо живіт болітиме.

На уроці закону божого піп питає учня.

— Чому Христос, коли воскрес, швидше всього з’явився жінкам?

Учень думав-думав, а потім каже:

— Та тому, панотче, що так скоріше звістка розходиться.

— Чи то правда, що від тебе бог вже третю жінку взяв?

— Та правда. Але я взяв четверту. Бере бог, беру і я…

Піп говорить дітям про молитву, а потім запитує учня:

— Що робить твоя мати перед тим, як спати лягає?

— Прошу пана превелебного, блохи ганяє в постелі.

— Ану, скажи, — питає піп на- уроці в учня, — що першим кидається в очі, як під’їжджаєш до села?