Народ - Народ про релігію

Високо цінували антирелігійний струмінь світогляду трудящих діячі революційно-демократичного руху в Росії та на Україні — В. Г, Бєлінський, Т, Г, Шевченко, М. О. Добролюбов, М. Р. Чернишевський, І, Я. Франко, П, А, Грабовський та ін. Вони були активними пропагандистами атеїзму, борцями проти релігійної ідеології, віри та церковних обрядів,

З великою силою звучало слово антирелігійної пропаганди в поезіях Т. Г. Шевченка, який мріяв про новий вільний світ для трудящої людини — світ без поміщика, царя, попа і бога — і уявляв, як

Спрямовуючи трудящих до боротьби проти поміщиків і капіталістів, революціонери-демократи водночас закликали народ порвати з релігією, звільнитися від цих важких духовних пут.

так звертався І. Я. Франко до своїх однодумців і до трудового народу.

Особливо велику роль в утвердженні атеїстичних поглядів трудового народу відіграли марксистська думка та література. Під їх впливом передові робітники та селяни вели широку розвінчувальну антирелігійну роботу серед мас, використовуючи при цьому і народну сатиричну творчість як зброю проти церкви та її служителів, проти релігійної облуди. Ось як описував В. І. Ленін діяльність таких людей на селі в часи першої російської революції: «В російському селі з’явився новий тип — свідомий молодий селянин. Він мав стосунки із «забастовщиками», він читав газети, він розповідав селянам про події в містах, він роз’яснював сільським товаришам значення політичних вимог, він закликав їх до боротьби проти великих землевласників-дворян, проти попів і чиновників» [15] Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 30, с. 298. .

В. І. Ленін надавав виняткового значення атеїстичній роботі партії, підкреслюючи, що «масам необхідно дати найрізноманітніший матеріал з атеїстичної пропаганди, знайомити їх з фактами найрізніших галузей життя, підійти до них і так і сяк для того, щоб їх зацікавити, пробудити їх від релігійного сну, розворушити їх з найрізніших сторін, найрізнішими способами і т. п.» [16] Ленін В. І. Повне зібр. творів, т. 45, с. 24. .

Участь трудящих в революційній боротьбі ідейно збагатила народну антирелігійну творчість: посилилося сатиричне соціальне викриття релігії та духовенства і зазвучав у ній заклик до рішучого активного виступу проти церковного засилля. Особливо це характерно для робітничих революційних пісень, в яких категорично заявляли трудящі:

Важливу функцію виконувала народна антирелігійна творчість і після перемоги Великого Жовтня. За радянського часу з’явилося чимало нових фольклорних творів, що викривали релігію і церкву як породження старого світу, вороже вільному від соціального гніту народові, що став повним господарем своєї долі. У своїй усній антирелігійній творчості радянські люди, у тому числі й українські трудящі, викривали та засуджували церковників і сектантів різних мастей, які намагалися організувати саботаж заходів Комуністичної партії і Радянської влади щодо індустріалізації країни та колективізації сільського господарства, дотепно висміювали «чуда», влаштовувані священнослужителями.

Українська народна атеїстична творчість радянської доби розповідає про величезні зміни, що сталися в житті трудящих не з «божої волі», а з волі самої людини. Протягом майже семи десятиліть будівництва нового суспільства радянський народ, керований Комуністичною партією, піднявся на незрівнянну висоту духовного і культурного розвитку. Він володіє науково-матеріалістичним світоглядом, з яким несумісні релігійні забобони, віра в бога, фаталізм, життєва інертність, егоїзм, індивідуалізм і антигуманна мораль церковників.

Проте серед наших сучасників, переважно представників старшого покоління, є ще люди, що не звільнилися від релігійних пережитків минулого, виконують церковні обряди, поклоняються іконам і т. ін. І хоч віруючих у нашому суспільстві стає все менше і менше, розвінчання релігії залишається одним із важливих завдань ідеологічної, політико-виховної роботи. За допомогою сміху люди легше долають залишки антинаукового релігійного світогляду. Адже відомо: над чим люди сміються — тому не поклоняються. Авторитетне атеїстичне художнє слово народу, спрямоване проти релігійного дурману, є важливим складовим елементом подолання марновірства, воно сприяє розширенню і збагаченню передового світогляду і соціалістичного способу життя, вихованню активних будівників комуністичного суспільства.