Народ - Народ про релігію

Жив Кирик-мужичок. Сталася Кирикові велика причина: умерла, саме в жнива, дитина. Тепер бідний Кирик ходить, шукає, нема кому яму копати, нема кому труну робити; ніхто не хоче: ніколи. Пішов Кирик до попа.

— Прийшов до вашої милості, щоб ішли дитя хоронити.

— А є у тебе, Кирику, карбованець?

— Нема, — каже.

Не хоче піп дитину хорошіти. Іде додому Кирик, плаче — ніхто його не слухає. Пішов піп сам яму копати. Копає Кирик ямку, дибиться — йде дідок.

— Здоров будь, Кирику! Що ти тут робиш?

— Сталася мені велика причина: умерла в жнива дитина; ніхто не хоче яму копати, то сам копаю.

— Підожди, Кирику, не копай, іди зо мною!

Прийшли вони на долинку,

— Викопай тут, Кирику, ямку на дитинку.

Став копати Кирик ямку на дитинку, викопав із срібними карбованцями котельчик. Кирик зрадів, прийшов додому, взяв коня і поїхав у город, купив куль муки пшеничної, пшона, сала. Вертається.

Коли у нього повен двір людей: той домовину робить, ті пішли яму копать (дізналися, що у Кирика гроші є), Прийшов Кирик до попа, вийняв грошей сорок карбованців.

— Прошу, батюшко, дитину хоронити з собором!

— Зараз, Кирику, іди додому, я зараз буду.

Не дійшов Кирик додому, як уже йде дванадцять попів з дванадцяти церков. І цей піп з попадею йде. Почали дитину з собором хоронить, як купецького сина. Поховали, сіли трапезувати. Піп хоче спитати в Кирика, де то він грошей дістав. А попадя каже попу:

— Не допитуйся тепер, бо будеш із хати сторч махати. Діждеш посту. Кирик ніде не дінеться. Стане він говіти, спитаєш його на духу, де він гроші взяв. Не признається — не станеш його сповідать.

Піп дожидає посту. Став Кирик говіти; став його піп допитувати, як він добув грошики.

— Які ти гріхи маєш?

— Батюшко, чоловік, що ступив, то й согрішив.

— Ні, я чув, що в тебе є якісь грошики непевні, що ти їх підчепив…

— Ні, батюшко!

— Ну, не признаєшся, ступай геть з-перед моїх очей.

Приступає знов Кирик, піп питає знов.

— Так, — каже, — батюшко, найшов я котельчик.

— Я це знаю, — каже батюшка, — але ті гроші непевні. Принеси їх сюди. Я одслужу молебень, то мені буде часточка, тобі часточка, на церкву часточка.

— Добре, — каже, нехай і так буде.

Одправив піп вечерню, приходить додому,

— А що? — каже попадя.

— Знаю вже, де Кирик грошей набрав, — і розповів попаді все.

— Почекай, — каже вона, — не йди до нього: я так зроблю, що всі гроші будуть твої.

Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильце і дратви, прибігає додому, зняла з горища волову шкуру. Взяла ту шкуру, наділа на попа: передні ноги — на руки, задні ноги — на попові ноги, роги — на голову, Обшила попа шкурою, зробила з нього чорта.

— Іди тепер до Кирика та постукай у вікно, — він ще не спить, та й скажи: «Ага! забрав мої гроші та ще й хочеш дать попові на церкву! Оддай їх зараз, а то увесь цей дім рознесу і всі душі заберу», — то він тебе злякається і віддасть гроші.

Прийшов піп під вікно та й заторохтів рогами, Кирик подивився, — а місячно, — думає, що диявол.

— Чого тобі, нечиста сило, треба?

— Ага! — говорить піп, — узяв мої гроші, а душі не віддав? Оддай мені гроші, а то я тобі цей дім рознесу і всі душі заберу,

— Почекай, — каже Кирик, — я тебе боюся. Я. тобі оддам гроші через двері.

Подав йому через двері котельчик. Прийшов піп додому. Попадя хотіла взяти той котельчик, а він попові до рук приріс. Стала вона оддирати з попа волову шкуру, — стала з попа кров текти. Шкура приросла, і став з попа чорт…

Ходив один чоловік від села до села, від хати до хати. Де його ніч заставала, там і ночував. Одної ночі спав у бідняка, в якого було восьмеро дітей. Рано прокинулися, дивляться, а той чоловік помер. Бідняк вирішив продати останню козу, щоб поховати небіжчика, але жінка порадила чоловікові, щоб шукав у діда, а може, в нього десь знайдуться якісь гроші. Так і було. Знайшлися гроші, та й не малі — дві тисячі п’ятсот корун. Бідняк аж настрашився таких великих грошей та пішов за порадою до попа. Піп узяв п’ятсот корун за похорон, а на решту порадив біднякові купити десять поросят і кукурудзи, щоб годувати їх. Так бідний і зробив. Купив десять поросят і такий радий, бо буде і солонина, й гроші. Годує свинят та все примовляє:

Яка в мене добра днина, будуть гроші й солонина.

А піп собі сміється та й каже попаді:

— Нам дурний Грицько такого годівника кормить, що солонина буде ого-го!

Та одного дня вийшла кукурудза, нічим годувати свиней, і Грицько пішов до попа. Піп порадив продати двох свиней і купити кукурудзи. Скоро вийшла і ця кукурудза, і бідняк за порадою попа знову продав двох свиней. Так до кінця року залишився один кабан, великий-величезний і тяжкий-тяжелезний. Грицько хотів уже різати його. Піп думає, як би видурити годівника, і додумав. Опівночі переодягнувся в жебрацьке лахміття, прив’язав із клоччя бороду й пішов до Грицька. Біля хати запалив свічку, став під вікно та й каже благаючим голосом: