sashkoshe - Український народний гумор

— Не треба, — кричить кум Іван, — я вже внизу лежу.

— Знаєте, куме, якби не вуса, ви були б схожі на мою тітку.

— Але у мене немає вусів!

— Та в моєї тітки ж є!

На вулиці чути сильний гуркіт. З вікна виглядає кум Петро і запитує у закривавленого кума Івана:

— Що сталося?

— Та хотів у провулок заїхати!

— А чому з таким гуркотом?

— Та немає там провулка!

Кум Степан прийшов з гостей, кричить:

— Жінко, давай їсти!

— Ти ж у гостях був!

— Я ж там тільки пив.

— Кумо, 1% населення вважає, що ярлик на одязі слугує для того, щоб знати, як цю річ прати і прасувати.

— Ага, а 99% відсотків визначають за ярликом зад і перед.

— Куме, бачив, твоя біля машини крутилася. А що, вона водить?

— Та водить.

— А як?

— Як блискавка — її притягує кожен стовп.

Доїхали куми у потязі до Чопа. Заходить митник.

— Горілка? Тютюн? Наркотики?

— Нам би, пане, дві кави.

Кум Іван до жінки:

— Пішла, б у магазин, купила б пляшку горілки.

— Давай 50 гривень.

— За гроші й дурень купить, ти так візьми.

За кілька хвилин жінка заходить і ставить на стіл пляшку.

— Пий!

— Так вона ж порожня!

— З повної і дурень вип’є, ти випий з порожньої.

Поїхав Петро на базар поросят купувати. Випив добре, гроші у нього й поцупили. Приплентався додому. Жінка питає:

— Чому поросят не купив?

— Та я гроші позичив товаришеві.

— То піди забери!

— Якби ж то я знав, кому позичив.

Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:

— Скажіть, щоб їхав тихіше!

— Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.

— Куме, про що задумались?

— Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано.

Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:

— Куме, ви шкарпетки міняєте?

— Виключно на горілку!

— Оце, куме, їхав учора в електричці. Заходить контролер і дивиться на мене так, ніби я без квитка.

— А ви, куме?

— А я подивився на нього так, ніби у мене квиток є!

Пливуть куми на пароплаві. Милуються красою.

— Куме, гарно!.. А як, не дай Боже, почне тонути цей пароплав, ви плавати вмієте?

— Не вмію, куме, але вмію голосно кликати на допомогу на шести мовах.

— Куме Іване, у тебе сарай горить! — кричить кум Петро.

— Галю! Давай вечерю, бо треба швидше йти гасити! — волає Іван.

— Кумо, ви не боялися летіти літаком?

— Перший раз, кумо, боялася.

— А потім звикла?

— Ні, потім вже не літала.

— Мені, куме, сьогодні приснилося, що я кінь і з’їв цілий віз трави!

— Заспокойтеся куме, то ж був сон.

— А де ж подівся мій солом’яний матрац?

— Кумо, ви сьогодні у район їздили?

— Ага. До окуліста.

— І що?

— Він мені букви показував. Дивилася і не вгадала жодної.

— Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?

— Це, куме, коли кожного дня болить в іншому місці.

— Куме, у мене сьогодні голова крутиться!

— Бачу, куме, бачу.

— Куме, скільки цигарок ви викурюєте за день?

— Як коли, куме. Це залежить від того, скількох знайомих за день я зу­стріну.

— Куме, як вам новий слуховий апарат?

— Та, куме, я вже тричі заповіт змінював!

Кум Іван зустрічає кума Петра, у того рука в гіпсі.

— Що сталося?

— Врізався в гараж.

— Машину розбив сильно?

— Та я пішки йшов.

— Кумо, дієта не допомагає, не худну.

— Більше рухайтесь.

— Я ж і так на роботу пішки ходжу.

— А ви не пробували на маршрутці їздити?

— Куме, що треба робити, щоб шлунок не болів?

— Я, куме, читав у газеті, що треба кожного ранку випивати склянку окропу.

— Куме, вже двадцять років я п’ю те, що ви кажете, правда, жінка називає це чаєм.

— Куме, завтра 1 квітня — день дурня! Давай наших жінок якось об­дуримо.

Кума, яка несподівано підійшла ззаду:

— День дурня, телепні, а не дурепи!

— Кумо, чому такі засмучені?

— Погано сплю.

— Пийте снодійне.

— Вип’ю. Посплю 8—10 годин. А потім все-таки погано сплю.

Ліг кум Петро відпочити. Приходить жінка і починає його «пиляти»: