sashkoshe - Український народний гумор

— Куме, а то вам руку на війнівідірвало?

— Та ні куме, то як до військкомату тягнули!

— Куме, не покидай свою жінку з дитям. Подивися, як вона бідна плаче.

— Куме, хіба то плач. Ти би видів, як та плакала, що я з п’ятьма дітьми лишив.

— Куме, оце тільки зараз зрозумів, що єдва періоди, коли чоловік жінку не розуміє

— Які

— Перший: поки не одружиться, другий — після одруження.

— Куме, маєте розміняти сто доларів?

— Не маю, куме, але дякую за комплімент.

Куми наколядувалися — ледве ноги несуть.

— Куме, давай до мене навідаємося, світло горить, може хто є.

Дійшли до вікон, «домашній» кум хукаєна шибку, зазирає.

— Куме, глянь ти, чи то я з жінкою забавляюся, чи мороз такий візерунок намалював...

— Кумо, скільки літрів молока даєваша корова?

— Дванадцять.

— А скільки здаєте до молочарні?

— Дванадцять. Більше не можу, бо ж дітям хоч кілька літрів мушу залишити.

Кум прийшов до кума в гості Випивають, закусюють у садочку під вишнями.

— Куме, а чому це ваш пес так пильно на мене дивиться?

— Не звертайте уваги. Він на всіх так дивиться, хто з його миски їсть.

— Кумо, а ви добре підготували свою Галю до такого важливого кроку, як одруження?

— А то! Маємо двадцять літрів горілки, три кабанцізакололи, сорок курей обпатрали.

— Знаю точно, що ти одружився зімною тільки тому, що я маю гроші.

— Ні люба, тільки тому, що у мене не було грошей!

Кум заходить до кума, аж той із собакою в шахи грає

— Куме! Ваш Бровко умієв шахи грати!?

— Та де, куме, вміє Програє 3:5!

Випивають два приятелі

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Знову:

— Куме, випиймо, щоб мій син здав на п’ять. Випили. Заходить син.

— Ну що? П’ять?

— Ні чотири вісімдесят. Одна пляшка була надщерблена.

— Куме, що для вас зробити, щоб ви мене запам’ятали на все життя?

— Позичте мені тисячу гривень.

— Ой, куме, таке у мене відчуття, що мене хтось переслідує.

— І давно?

— Як з в’язниці втік.

Сіли куми випивати. «Домашній» кум наливає собі з однієї пляшки, а кумові з другої.

— А що це ви, куме, мені з іншої пляшки наливаєте?

— Та я, куме, з карбідом не люблю!

Кум до куми:

— Кумо, чи ще ходите до лісу, як колись?

— Хіба що, куме, по гриби.

Кума Івана призначили директором школи. Кум Петро:

— Ну, куме, і як робота?

— Робота могла би бути і нічого, якби не ті капосні діти!

— Де нині працюєш, куме?

— Пожежником.

— І як?

— Що тобі сказати. Начальник у нас приємний. Команда підібралася добра. Зарплата непогана. Але ж, куме, як, не дай Бог, пожежа — хоч з роботи розраховуйся!

Кум лежить п’яний в калюжі. Йде кума, побачила, підійшла. Кум ледь підняв голову з калюжі і до неї:

— Сама ти, кумо, свиня!

— Тю! Я ж ніслова не сказала!

— Але подумала!