Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

У старійшини і аксакала племені (джама'ат), якому Огуз-хан дав ім’я уйгури, був син по імені Еркіль-ходжа. [149]Поки Огуз-хан сидів на троні свого батька, у нього візиром до самої смерті був цей [Еркіль-ходжа]. Це був чоловік розумний, досвідчений і багато знаючий. І Кун-хан зробив його [своїм] візиром і до самої своєї смерті прислухався до його слів. Еркіль-ходжа отримав довге життя.

В один з днів, коли хан був один, [Еркіль-ходжа] сказав йому: «Твій батько протягом ста шістнадцяти років у літню спеку не сидів у холодку, а в зимовий холод не сідав у кибитку. Він мечем завоював багато країн і, залишивши їх вам, шістьом, відійшов. Якщо ви шестеро і ті, які підуть від вас, всі будете однодумцями, то довго років і багато днів ці країни не підуть з ваших рук. Якщо ж ви не будете однодумцями, то і завойовані вами країни (олджа jypï) підуть [від вас], і ваші родові юрти (баjири jypт) підуть, і добро і життя ваші підуть». Кун-хан сказав: «Ви давали поради моєму батькові, тепер ви мені замість батька, ви – мій батько, і я буду робити те, що ви схвалите». Еркіль-ходжа сказав: «Від Огуз-хана залишилося багато країн, міст, ілів, добра живого і неживого. У кожного з вас, шістьох синів, по чотири сина, всього двадцять чотири царевича (падішапзада), окрім вас шістьох; я [ось] чого боюсь: ви через мирські блага втратите одностайність».

Кун-хан прислухався до слів Еркіль-ходжі і влаштував великий курултай. Коли увесь народ, добрі і погані, [всі] зібралися, він роздав те, що залишилося після Огуз-хана: вілаєти, ілі, все добро неживе і живе тим названим тридцяти царевичам, [даючи] старшим більшу долю, молодшим – меншу. Ці двадцять чотири сини були від законних дружин; окрім них, було багато ще синів від наложниць (кома). І їм, згідно їхнього становища, дали дещо.

Потім він велів поставити золоту кибитку, яку наказав зробити [ще] Огуз-хан. Праворуч наказав поставити шість білих наметів (урга) і ліворуч шість білих наметів. І ще, праворуч велів встановити жердину в сорок кулачів, [150]на верхівці якої наказав закріпити золоту курку. [151]І ще, ліворуч велів встановити жердину в сорок кулачів, на верхівці якої наказав закріпити срібну курку. За наказом хана, під час кінних перегонів, бузуки зі своїми нукерами стріляли в золоту курку, [а] учуки зі своїми нукерами стріляли в срібну курку. Тих, хто влучив у курку, він щедро обдаровував. Кун-хан, поступаючи так, як робив його батько, велів зарізати дев'ятсот коней і дев'ять тисяч баранів; дев'ять хаузів з юхти наказав наповнити аракою, а в дев'яносто хаузів з юхти велів налити кумису. Вони бенкетували сорок днів і [сорок] ночей.

Нехай вони п'ють і їдять тепер, а ми поведемо мову про імена нащадків, з роду (атак) Огуз-хана. Про них ми вже говорили, хоч це і так, ми [все ж] вважаємо за потрібне сказати в одному місці про його дітей, про його внуків, про них усіх разом.

Ім'я старшого сина Огуз-хана – Кун-хан; ім'я того, хто молодший [від Кун-хана], – Ай-хан; ім'я того, хто молодший [від Ай-хана], – Юлдуз-хан; ім'я того, хто молодший [від Юлдуз-хана], – Кок-хан; ім'я того, хто молодший [від Кок-хана], – Таг-хан; ім'я того, хто молодший [від Таг-хана], – Тенгіз-хан. У кожного з цих шести було по чотири сини від законних дружин.

Ім'я старшого сина Кун-хана – Кайі, другий [син] – Байат (Баят), [152]третій – Алка-ойлі, четвертий – Кара-ойлі. [153]

Ім'я старшого сина Ай-хана – Язир (Йазир), [154]другий [син] – Ясир, [155]третій – Дудурга, четвертий – Дукер.

Ім'я старшого сина Юлдуз-хана – Авшар, другий [син] – Кизик, третій – Бекделі, четвертий – Каркин.

Ім'я старшого сина Кок-хана – Байиндир, [156]другий [син] – Бечене, [157]третій – Чавул-дур, [158]четвертий – Чепні.

Ім'я старшого сина Таг-хана – Салор, [159]другий [син] – Імір, [160]третій – Ала-йонтли, четвертий – Урегір. [161]

Ім'я старшого сина Тенгіз-хана – Ігдір, другий [син] – Букдуз, третій – Ава, четвертий – Киник.

[Тепер] назвемо імена синів, які народилися у цих шести синів Огуз-хана від наложниць. [162]

Проте, який з них від [якого] з синів [Огуз-хана] – не відомо. [Ось їхні імена]: Кене, Куне, Турбатли, Гірейлі, Султанли, Окли, Коклі, Сучли, Хорасанли, Юртчи /Йуртчи/, Джамчі, Турумчі, Куми, Сорки, – його [нащадків] тепер називають сорхи, – Курджик, Сураджик, Караджик, Казикурт, Киргиз, Тікін, Лала, Мурдашуй, Сайир.

Тепер назовемо кілька ілів, яким Огуз-хан дав ім'я, але які не походять з його роду (насі); та вони були на тому тої і з цієї причини їхні імена записані в книзі. Імена їхні наступні: Канкли, Кипчак, Карлик, Калач.