Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Потім цей юрт вислизнув із рук калачів і дістався іншим; після цього калачі стали нукерами. Панування калачів – від початку і до кінця – продовжувалось п'ятдесят чотири роки. Тепер закінчимо розповідь нашу про калачів; досить того, що ми вже розповіли.

Огуз-хан, пройшовши через Талаш, прибув до Самарканда і Бухари, [а потім], перейшовши ріку Аму, попрямував до Хорасану. На той час в Ірані не було справжнього царя; Кею-мерс помер, а Хушенка [143]ще не проголосили падишахом. Подібні часи араби називають мулук-ат-ава'іф, [144]а смисл цього [вислову] такий: у кожному ілі свій правитель (тора). Тюрки подібні часи називають «чоловий у домі – чорний хан» (oj башіга кара хан), а це значить: у кожному домі проста людина ханом стає, у кожному домі свій хан. Тієї пори Іран і був таким.

[Огуз-хан] взяв Хорасан, а потім завоював Ірак Персидський, Ірак Арабський, Азербайджан, Вірменію, Сирію та [інші країни] аж до Єгипту. Деякі з названих країн він завоював, деякі з них підкорив і приєднав [їх] до себе.

Огуз-хан під час перебування в Сирії таємно вручив одному із своїх нукерів золотий лук і три стріли і сказав: «Лук зарий у землю в степу [там], де сходить сонце, в [тому] місці, де не ступала нога людини, [але] один кінець його витягни [із землі], а стріли віднеси в [той] бік, де заходить сонце, і заховай їх так, як заховав лук». Цей чоловік виконав наказ і повернувся.

Через рік після цієї події [Огуз-хан], покликав трьох своїх старших синів [по імені] Кун, Ай, Иулдуз /Юлдуз/ і сказав: «Я прийшов у чужу країну, справ у мене багато, і руки у мене не доходять займатися полюванням. А чув я, що в якомусь степу, в краю, де сходить сонце, багате полювання. Рушайте туди з вашими нукерами пополюйте і повертайтеся [додому!]». Потім покликав трьох своїх молодших синів [по імені] Кок, Таг, Тенгіз і сказав їм те саме, що сказав їхнім старшим братам, але відрядив [їх] у край, де заходить сонце. Через кілька днів троє старших синів привезли ханові золотий лук і щедру мисливську здобич, а троє молодших синів привезли три золотих стріли і щедру мисливську [здобич]. До м'яса, здобутого на полюванні, [Огуз-хан] додав ще багато м'яса та іншої їжі і скликав народ [на той]. Вважаючи [добрим] знаком те, що лук і стріли були знайдені, він повернув [їх] їм [своїм синам].

Три старших сини, зламавши лук, розділили [його] між собою, а три молодших сини взяли кожен по стрілі.

Пробувши багато років у завойованих вілаєтах, знищивши ворогів, обдарувавши друзів, [Огуз-хан] призначивши правителів-хакімів [145]у всі завойовані країни, від Сайрама до Єгипту, [а сам] вирушив [назад] і прийшов у свій юрт.

[Огуз-хан] звелів зарізати десять тисяч баранів і дев'ятсот коней. Він наказав зробити з юхти дев'яносто дев'ять хаузів, дев'ять з них звелів наповнити аракою /60/, а дев'яносто – кумисом. Скликав усіх своїх нукерів. Своїм шести синам дав багато добрих порад, а бекам, зробивши напучення, подарував країни (jурт), міста (шапар), ілі і подарунки. Для його похвали були складені такі вірші:

Потім він обдарував усіх своїх нукерів за їхні заслуги у битвах, набігах і справах – містами, прикордонною службою (сарадлар), поселеннями (канд) і дарами. А своїм синам сказав: «Ви, троє старші, [які] знайшли і принесли золотий лук, зламали і розділили його між собою, будете називатися Бузук. Нащадки ваші нехай до самого Судного дня також називаються бузук. Троє молодших синів, які принесли три стріли, і нащадки їхні, від цього дня і до кінця світу хай називаються Учук. [147]Лук і стріли, які ви знайшли і принесли, були не від людей, а були від бога. Люди, які жили до нас, лук вважали царем, а стріли – послом. [148]Це тому, що в який бік лук спрямує стрілу, стріла туди і полетить.

«Тепер, після моєї смерті, на мій трон нехай сяде Кун-хан. А після нього народ нехай зробить правителем того, хто виявиться [найбільш] здатним із нащадків бузуків; нехай до кінця світу царями будуть кращі з бузуків. Інші з них хай сідають праворуч, а учуки – ліворуч. Хай вони сідають з лівого боку намету і хай до кінця світу задовольняються станом нукерів».

[Огуз-хан] царював сто шістнадцять років, [а потім] відбув [туди, де] милосердя боже.