Аристофан - Комедії

Орли-грифони мідяні, біг речень крутокінних, -

9зо не так-то й легко їх збагнуть!

Діоніс

Клянусь богами, часто

Ночами довгими не міг і я склепити очі,

Все думаючи, що за птах рудий твій конепівень?

Есхіл

Ну, й неук же! Це знак такий на кораблях писали.

Діоніс

А я гадав, що птах отой - син Філоксена, Ерікс.

Евріпід

Невже це треба й півня нам виводити на сцену?

Есхіл

А ти, ненавидний богам, кого на кін виводиш?

Евріпід

Не конепівнів, свідок Зевс, не ланекозерогів,

Як ти, і як мідійці їх малюють на завісах!

Коли від тебе я прийняв трагедії мистецтво,

940 Розпухле від вельбучних слів

та речень гордопишних,

Зсушив я спершу тіло їй, огрядності позбавив, [433]

На білі звівши буряки, прогулянки та співи,

З балаканини дав навар, настояний на книгах,

Монодіями годував з Кефісофонтом всуміш.

Не мимрив що попало я, не змішував докупи,

А з першим виходом герой пояснював спочатку

Рід драми.

Діоніс

Краще це, аніж твого б шукав він роду!

Евріпід

По перших же словах ніхто без діла не лишався,

А говорили в мене всі - і дівчина, і жінка,

950 І пан, і раб його, й стара бабуся...

Есхіл

Чи не годен

Ти смерті за зухвальство це?

Евріпід

Ні, Аполлоном свідчусь!

Робив це для народу я.

Діоніс

Ну, це облишмо, друже!

Твої прогулянки в цей бік були не дуже вдалі.

Евріпід

А ще ж я їх балакати навчив...

Есхіл

Це й я підтверджу.

Та краще лопнув би ти сам, аніж такого вчити!

Евріпід

Я вчив до віршів прикладать лінійки й кутоміри,

Дивитись, думать, розуміть, кохати, удавати,

Підозрювати, міркувать про все...

Есхіл

Це й я підтверджу.

Евріпід

Звичайні справи в драму ввів, все,

чим живемо й дишем, [434]

960 що кожен перевірить міг.

І, все збагнувши, кожен

Міг викрить помилки мої. Та я й не вихвалявся,

Не відвертав уваги вбік, нікого не морочив,

Мемнона й Кікна водячи з бляшаним калаталом.

От хоч би й учнів ви його з моїми порівняйте:

У нього вчились - Мегенет,

Манес та ще Формісій, -

Бородані-вернидуби суремносписоносні,

А в мене - гожий Клітофон та Ферамен вродливий.

Діоніс

Як, Ферамен? Це - мудрий муж,

на всі він руки майстер!

Хоч би й доскочив він біди,

стояв би край безодні,

970 То й тут він викрутиться:

«Я - кеосець, не хіосець!»

Евріпід

Аякже, учнів я своїх

Навчив подумати й про це,

В мистецтво розум я завів

І міркування, щоб усі

Могли розглянути як слід

Діла й громадські, і свої

І їм надати кращий лад,

Допитуючись - як це так?

А де ж воно? Хто взяв його?

Діоніс

980 Клянусь богами, в нас тепер

Афінець кожен, тільки в дім

Заходить, вже кричить на слуг:

А де в вас горщики стоять?

А хто в кефалі вже відгриз

Голівку? Що, загинув вже

Той глек, що я торік купив?

А де вчорашній мій часник?

А хто оливку надкусив?

А то, як бевзні, як ляльки,

990 Як мамині синки, сидять,

роти пороззявлявши. [435]

АНТОДА І

Друга половина хору

(до Есхіла)

Світлосяйний Ахілле, ти бачиш це?

Що ж на це тепер ти скажеш?

Та тримай себе у шорах...

Щоб бурхливий гнів тебе

За оливи не замчав!

Страшно він тебе паплюжив!

Ти ж, людина благородна,

Тим же гнівно не плати,

А вітрила всі згорнувши,

юоо Тільки краєм випускай

Та й пливи помалу-малу, обережно,

Поки лагідний, попутний не повіє вітерець.

Провідця хору

(до Есхіла)

Ти між еллінів перший, хто пишних промов

величаві споруди позводив,

Балакнею оздобив трагічною їх, -

сміло хлинь із джерел красномовства.

АНТЕПІРРЕМА

Есхіл

Лиш обурити може розмова така!

І палаю я серцем з досади,

що в оці суперечки вступить довелось.

Та щоб він не сказав, що пасую,

То нехай відповість мені: за що-бо ми

шанувати повинні поета?

Евріпід

За мистецтво й за мудрі поради, за те,

що на кращу ми путь наставляєм

1010 Батьківщини своєї усіх громадян.

Есхіл

А як зовсім інакше ти діяв?

І розумних та чесних, порядних людей

обернув ти на погань мерзенну,

То якої ти кари тоді заслужив? [436]

Діоніс

Годен смерті, - нема що й питати!

Есхіл

А тепер подивися, якими колись

ти у спадок прийняв їх од мене, -

Благородні, плечисті були, кремезні,

Не боялись державної служби,

Не тинялись без діла, мов блазні якісь,

на теперішніх пройд не скидались,

А відвагою дихали, вістрям списів

та шоломами з білим султаном,

Наголінників бронею, лат і щитів,