Публий Овидий (Назон) - Мистецтво кохання

653] Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла:

654] В череві твору свого смажився сам же творець.

655] Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки

656] Звідати винахід свій - це справедливість сама.

657] Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде,

658] Приклад лихий подала - цим же хай сплатить тобі.

659] Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами,

660] Зможеш - хай лиця твої вогкими будуть од сліз.

661] А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) -

662] В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води.

663] Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком?

664] Не поцілує тебе - все-таки сам поцілуй!

665] Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді,

666] Хоч і пручатись почне - хоче, щоб ти переміг.

667] Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки,

668] Щоб не жалілась вона - от неотеса, мовляв!

669] Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати -

670] Втратити вартий і те, що перепало йому.

671] Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії?

672] Кроку того не зробить - тупість, не цнота, повір!

673] Кажеш, насильство? Хай так Але ж воно миле дівчатам:

674] Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть.

675] Силою схилиш до втіх - усяка зрадіє тій силі;

676] Навіть зухвалість ота - гарний даруночок їй.

677] А не торкнешся, хоч міг, - удаватиме радість обличчям,

678] Серцем до тебе, однак, - певен я, - чутиме жаль.

679] Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, -

680] Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.

681] Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати,

682] Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку.

683] Вже пастухові-судді горезвісну дала нагороду

684] Перша з-між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.

685] Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста -

686] Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.

687] Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо

688] Еллінів: біль одного спільною справою став.

689] Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!)

690] Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.

691] Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади,

692] Не у прядінні, шукай слави гучної собі!

693] Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця,

694] В правій, що нею вкладеш Гектора, - вовни клубок?

695] Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, -

696] Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв.

697] З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,

698] Пристрасті не вгамував - сам себе видав Ахілл.

699] Силою (вірити слід) була тут же подолана діва,

700] Потай жадала й сама, щоб подолали її.

701] "Не покидай!" - зупиняла Ахілла, що йти поривався,

702] Вже ж бо не прядку в руці - грізне оружжя тримав.

703] Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,

704] Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?

705] Так-бо вже є воно: жінка соромиться діло почати, -

706] Як же їй мило зате згодом оддатись йому!

707] Декотрі з чоловіків, шанувальники власної вроди,

708] Ждуть, поки жінка сама кине їм перше слівце.

709] Ні! Чоловік підійти має першим, йому слід просити,

710] їй - доброзичливо те, що попрохали, сприйнять.

711] Щоб піддалась, попроси: над усе прохання їй милі;

712] Як закохавсь, розкажи, далі - бажання розкрий.

713] Таж героїнь стародавніх благать не цуравсь і Юпітер,

714] Першою жодна з красунь до Громовержця не йшла.

715] Може, відчуєш до тих умовлянь твоїх нехіть у неї -

716] Стримайсь на деякий час, щезни їй з-перед очей.

717] Вабить - що в руки не йде; викликає відразу - що липне:

718] Менше набриднеш ти їй - більше захоче тебе.

719] Значить, у хіті своїй зізнавайсь не одразу й не завжди:

720] З дружби, мов з зав'язі цвіт, хай визріває любов.

721] Я помічав: неприступна - шовковою з часом робилась,

722] Хто шанувальником був - потім коханцем ставав.

723] Блідість лиця мореплавця не красить: в одкритому морі

724] Сонце й солона вода смалять його день у день.

725] Блідістю б не хизувавсь і рільник, що веде просто неба

726] Рало й мотикою б'є - спушує скибу важку;

727] Й ти, хто Паллади вінок у змаганні пітнім добуває,

728] Блідістю тіла свого тільки б огиду будив, -

729] Хто закохавсь - той блідий; коханця прикрашує блідість,

730] Дурень хай бачить у ній явної слабості знак!

731] Був же блідий Оріон, як за Сідою бігав лісами,

732] Дафніс рум'яним не був - горду наяду кохав.

733] Має і худість вагу: про твій стан вона свідчить; і ще ось:

734] Голову вкрити плащем ти не вважай за ганьбу.

735] Й неспані ночі - добро: від безсоння стрункішає тіло