Публий Овидий (Назон): Мистецтво кохання

570] Що не домовиш їй ти - в думці домовить сама.

571] Потім черкни щось вином, хай стіл лестить замість тебе,

572] Хай вона знає, над ким влада її відтепер.

573] В очі - очима дивись, хай жагу твою бачить, бо часто,

574] Хоч і німують уста, мову обличчя веде.

575] Келих, що з нього вона надпила, поспіши перейняти

576] Й де ще тепло її губ - там його й ти пригуби,

577] Візьме шматочок якийсь - туди ж сягнувши рукою,

578] Пальцями пальців її мов ненароком торкнись.

579] Ще постарайсь, щоб її чоловік тебе теж уподобав:

580] Дружба ця їй і тобі стане в пригоді не раз.

581] Випаде жереб тобі за вином - відступи йому жереб,

582] Він хай бере твій вінець, хай покерує питтям.

583] Чи дорівняв тобі, чи не дотягся - віддай йому першість,

584] Слово прихильне своє кинуть йому не вагайсь.

585] Певний це, втоптаний шлях - по-мистецькому друга вдавати,

586] Втоптаний, певний, а все ж - ковзко й на ньому бува.

587] Так управитель не раз перевищує міру належну:

588] Більше на себе бере, ніж доручалось йому.

589] Ну, а тепер - щодо міри в питті, вона ж - очевидна:

590] Хай не підводять тебе ні голова, ні нога.

591] Надто сварок уникай, бо ж вино спонукає до сварки,

592] Руки, до бійки швидкі, стримуй, попивши вина.

593] Впав колись Еврітіон через те, що напивсь по-дурному, -

594] В колі гостей, за вином, дотеп доречний, не гнів.

595] Як голосистий - співай, як проворний - берися до танцю, -

596] Дар од природи на те, аби подобатись ним.

597] Справжнє сп'яніння - біда, а вдаване - то допомога, -

598] Хай заплітається твій, хоч і не п'яний, язик:

599] Може, зухваліше зробиш ти щось чи скажеш - не страшно:

600] Всяк зрозуміє тебе - вже напідпитку, мовляв.

601] їй побажай гараздів і тому, хто втішається нею,

602] Подумки ж - лиха йому, всяких болячок назич.

603] Потім, як гості почнуть галасливо вставати з-за столу,

604] Саме при тій метушні гарну нагоду лови:

605] В гурт увіпхавшись, дістанешся легко до кралі своєї -

606] Пальцями стану торкнись, ногу - ногою відчуй.

607] Тут і зізнатись пора. Одначе не мнись по-селянськи -

608] Доля й Венера стоять лиш за хоробрих людей.

609] Про красномовність не стану тобі настанов подавати:

610] Досить тобі забажать, - мова сама попливе.

611] Вміло коханця вдавай, говори їй про зранене серце,

612] Щоб переконливим буть - весь на те хист поклади.

613] Втім, це неважко, бо кожній здається, що гідна любові, -

614] Хай препогана, усе ж вірить у вроду свою.

615] Та не один, хто вдавав, любов'ю проймавсь мимоволі:

616] Спершу зображував пал, потім направду палав.

617] Будьте ж, дівчата, ласкаві до тих, хто вдає, що кохає:

618] Та, котра грою була, - справжньою стане любов!

619] Словом лестивим, юначе, пора її серце здобути:

620] Плин гомінкого струмка й кручу підмиє не раз.

621] Личко, волосся хвалить не лінуйсь і тонюсінькі пальці,

622] Мовби хто виточив їх, і невеличку стопу.

623] Саме така похвала й для цнотливої - медом на душу:

624] Дівчина ж понад усе дбає про вроду свою!

625] Сором ще й досі хіба не пече і Юнону, й Палладу,

626] Що у фрігійських лісах віддано першість не їм?

627] Хвалиш - то всі свої барви показує птиця Юнони,

628] Будеш без слів подивлять - не виставлятиме їх.

629] Любить же навіть рисак біговий, коли часом по шиї

630] Злегка поплещеш або ж гриву розчешеш йому.

631] На обіцянки, гляди, не скупись: це чудова принада,

632] Свідками ж різних богів, щоб довіряла, бери!

633] Що присягають закохані, з того й Юпітер сміється, -

634] Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри!

635] Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні,

636] Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере.

637] Вигода є від богів, а є вигода - віра хай буде, -

638] На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім!

639] Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, -

640] От ви й по правді живіть: над усіма - божество.

641] Ввірене вам - поверніть, договори вшановуйте чесно,

642] Серця - обман, а руки - хай не забруднює кров.

643] Маєте розум - жартуйте з дівчат: покарання не буде!

644] Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман.

645] Зваблюйте звабниць, бо це назагал - безбожне поріддя, -

646] В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі!

647] Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло -

648] Дев'ять років підряд сонце палило поля.

649] До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, - мовив, -

650] Може власкавить лише мужа захожого кров".

651] "Що ж, - на те Бусірід, - будеш першим даром для нього, -

652] Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!"