Плавт - Скарб

(бл. 250 - 184 pp. до н. е.)

Видатний римський комедіограф. За зразком новоі аттічної (побутової) комедії (Менандр, Діфіл, Філемон та ін.) створив оригінальну римську комедію, відому підназвою "палліата" (від лат. pallium - верхній одяг римлян, подібний до грецького гіматія). В заплутаний карколомний сюжет своїх комедій Плавт включав фрагменти та епізоди з грецьких творів (контамінація), адаптуючи їх до римських реалій. Комедії Плавта вирізняє жвавість діі, комічність ситуацій, самобутність гумору інтенсифікована грою слів, неологізмами, багатою і дотепноюй мовою.

Збереглись тексти 21 комедп. Серед них "Амфітріон" (пізніші переробки Мольєра, Клейста), "Скарб" (сюжетні колізії використав Мольєр у комедії "Скупий"), "Близнята" (комедія непорозумінь, що надихнула Шекспіра на "Комедію помилок") та ін.

Дійові особи

ЛАР, бог домашнього вогнища в Евкліона.

ЕВКЛІОН, старий.

СТАФІЛА, стара служниця.

МЕГАДОР, старий, сусід Евкліона.

ЕВНОМІЯ, його сестра.

ЛІКОНІД, її син.

СТРОБІЛ, раб.

АНФРАК, кухар.

КОНГРЮН, кухар.

ПІФОДІК, раб.

ФЕДРА, дочка Евкліона.

Вулиця з двома сусідніми будинками - Евкліона і Мегадора. Храм богині Вірності і перед ним жертовники. 1

1 Рядки, які, на думку більшості дослідників, є пізнішим включенням в текст Плавта, взяті в дужки або винесені у підрядкові примітки.

Лар

Не знаєте, хто я? Скажу вам коротко:

Я – Лар домашній, з будинку от цього,

Відкіля, як бачите, я вийшов. Тут

Живу багато років, був заступником

Батьку і діду нового хазяїна.

Дід його мені з благанням золота довірив

Скарб прихований: посеред вогнища свого

Заривши, благав його оберігати.

І вмер він; настільки жадібний був у душі,

10 Що сину не хотів на нього вказувать,

Вважав за краще його лишити в бідності,

Тільки б не показувати скарбу.

Землі йому маленький зоставив клаптик,

Нехай живе в труді великому й бідує.

Коли помер він, скарб мені отой довіривши,

Став придивлятись я, а чи не викаже

Мені син шани більшої, ніж батечко його,

Та він все менше й менше шанував мене,

Все менше мав від нього я дарів почесних,

20 Тож відповідно й я до нього ставився.

Але і він помер, і залишився син один,

Оцей, в будинку він тепер хазяїном,

Такий же точно вдачею, як батько й дід,

Із ним дочка живе, вона мені щоденно в дар

Вина приносить, ладану чи ще чогось

Подібного, вінки кладе. Тож ради неї

Дозволив Евкліону я той скарб знайти,

Щоб легше міг він заміж видати дочку свою.

Здійснив над нею знатний молодик

30 Насильство: йому відомо, хто вона,

Вона ж його не знає, як і сам батько

Не знає про наругу над дочкою.

Я зроблю, щоби оцей старий сусіда

За дружину попросив її собі, усе для того,

Щоб легше її заміж узяв отой юнак:

Старий, що оженитись на ній хоче,

Є рідним дядьком тому юнакові,

Що наругу над нею скоїв на Церериному святі.

Аж ось старий кричить: завжди він так.

Стару служницю він жене, щоби вона

Його таємну справу не провідала.

На золото він глянуть хоче, чи ж на місці.

Евкліон, Стафіла. Евкліон

Геть! Геть звідси! Геть! За двері! Заберися геть! 40 Підглядати, усюди шастати очиськами тобі!

Стафіла

За що мене, нещасну, б’єш ти?

Евкліон

Щоб ти насправді була нещасною, негіднице, Й життя тобі такого кепського, якого заслуговуєш.

Стафіла

Навіщо зараз мене з дому вигнав ти?

Евкліон

Тобі, ледащо, маю звітуватися? Йди від дверей! Геть звідси! Гляньте, як Ступає! А ти знаєш, до чого дійде? Візьму я зараз мотузок чи палицю І крок твій черепашачий прискорю!

Стафіла

50 На шибеницю краще б дали мені боги Потрапити, ніж так у тебе на службі бути.

Евкліон

Бач, щось собі бурмоче, підла! Зажди, тварюко! Очі, їй-богу, видеру! Підглядать за мною я не дам тобі. Геть! Геть! Ще, ще! Ось так тепер. Ти Там стій. А якщо з цього місця хоч На пальчик, на нігтик підсунешся, Чи озирнешся без мого дозволу, – я Зараз же катюзі віддам на виучку! 60 Підлішої за цю стару не бачив ще я Зроду! Їй-право, дуже я її боюся: Зненацька, мимохіть до мене підкрадеться, Пронюхає, де золото заховане! Очиська має й на потилиці ця бестія. Піду до сховку, гляну, чи там золото? Ой, скільки маю клопоту й тривоги з ним! (Іде.)

Стафіла. Стафіла

До тями не візьму, що сталося з хазяїном!