Плавт - Скарб

Йде умиватись, плаче: воду шкода пролити!

Анфрак

Чи не можна грошей у старого випросити 310 Один талант й на волю відкупитися?

Стробіл

Так!

Хоч голоду в борг проси, і то не дасть. Обрізав якось нігті в цирульника: Зібрав, відніс із собою всі обрізки.

Анфрак

Як видно, скнара – скнарою чоловічок твій.

Стробіл

Подумай, який же він скупий і скаредний! Недавно кашу в нього вкрав шуліка: Йде, ридаючи, до претора і з плачем там, І, виючи. просить поручительства, щоби До суду притягнут йому дозволили шуліку! 320 На дозвіллі вам розповів би сотні випадків. Скажіть, хто з вас двох прудкіший?

Анфрак

Я.

І набагато кращий.

Стробіл

Кухаря, не злодія, мені.

Анфрак

Ну так, я кухар. Стробіл (Конгріону) Ти що скажеш?

Конгріон

Весь я отут.

Анфрак

Він кухар поминальний, на дев’ятий день Кличуть його.

Конгріон

Трибуквене прізвисько!

Мене сварити? Ти злодій, і злодій, і тричі злодій.

Стробіл

Мовчи ти, там! Ягня вгодоване ...

Анфрак

Ну так.

Стробіл

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Ти забирай, Конгріоне, того

І в дім йди, он туди. Ну, і ви за ним,

330 А інші до нас, сюди.

Конгріон

Неправильно

Поділ йде. Баранчика їм жирнішого віддав.

Стробіл

Зате гладкішу дам флейтистку я.

Гей, Фрігіє, ти з ним йди. Елевсіє,

Сюди, до нас.

Анфрак, декілька кухарчуків і одна флейтистка ідуть до будинку

Мегадора.

Конгріон

О, Стробіле підступний, як же так?

До кого мене загнав ти? До скнари старого!

Що з нього візьмеш? Хоч до хрипоти

Кричи.

Стробіл

Ти, дурний, не знаєш вдячності.

Конгріон

Як так?

Стробіл

А так. По-перше, у домі тут

340 Не буде галасливо. Чого не вистачає, сам з будинку

Несеш: на прохання не витратиш часу

У нас і шум, і тіснява, і народ скрізь,

Посуд, срібло, килими і золото.

Пропало що (я знаю, стриманий ти

Дуже, поки щось не потрапило під руку),

І скажуть: “Кухарі украли! Гей, хапай,

В’яжи! Лупцюй! Садови у підвал!” А там з тобою

Нічого того не буде, бо нема чого

Поцупити тобі. За мною сюди йди.

Конгріон

Йду

Стробіл, Стафіла, Конгріон.

Стробіл (стукає)

350 Гей ти Стафіло! Двері відкривай! Гей-гей!

Стафіла

Хто там?

Стробіл

Стробіл.

Стафіла

Чого тобі?

Стробіл

Цих кухарів бери

І флейтистку. А ось їстівне. До весілля все

Приправаити в дім Евкліона Мегадор велів.

Стафіла

Церерине, чи що, весілля будемо святкувати?

Стробіл

А що?

Стафіла

Та ж вина не бачу я.

Стробіл

То принесуть, як з ринку сам повернеться.

Стафіла

Та й дрів немає у нас зовсім.

Конгріон

А дошки є?

Стафіла

Є.

Конгріон

Ось вони, дрова! Не треба шукати.

Стафіла

Ах, мерзота, хоч і слуга Вулканів! Як тебе Вогонь не чистить! Що ж, через цей обід ми Спалить повинні хату?

Конгріон

Не треба.

Стробіл

У дім веди їх.

Стафіла

Гей, сюди, за мною! (Йдуть.)

Піфодік

Старайтеся! Кухарів піду провідаю.

За ними треба пильнувати. Чи не краще

Змусити їх обід готувати в льосі,

Готове ж нагору в коробах тягати?

А раптом, що наготують, те внизу зжеруть?

Вгорі усі без обіду, а внизу – обід!

Та що ж я розпатякався, неначе справ немає,

370 І повний дім грабіжників!

(Іде.)

Евкліон, Конгріон. Евкліон

Хотів я побадьорити себе, свій дух підняти.

Сьогодні до весілля дочки відправився

На ринок: рибу запитую - дорого.

Баранина, яловичина, телятина,

Тунець, свинина, - що не візьми, усе дорого,

I тим ще дорожче: грошей не було.

Пішов з досадою, зовсім нема за що купити.

Ось так уникнув я рук розбійницьких.

Дорогою сам собі так надумався:

380 “Розщедришся у свято неощадливо,

Прийде нестача в будень”, - і чітко

Я серцю і шлунку думку цю послав,

I дух мій моє рішення прийняв,

Як весілля справити з меншими витратами.

Вінки купив, ці пахощі

Покладемо на вівтар Лару нашому

Нехай дарує щастя шлюбу дочки!

Та що це? Відкриті в нашому будинку двері,

I галас усередині. Лишенько! Чи не грабують?

Конгріон (у будинку)

390 Горщика спитай більшого в сусідів: оцей малий,

Нічого в ньому не вміщається.

Евкліон

Горе, я пропав!

Ій-їй, горщика мого шукають! Тягнуть золото!

Рятуй мене! На допомогу, Аполлоне! Убий

Стрілою крадія мойого скарбу:

Ти раніш допомагав іншим у таких справах.

Та що ж я барюся? У дім мерщій, бо загину.