Народное творчесто - Із пісенних скарбів

Ой, на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.

А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.

«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний!»

«Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Знадобиться.

Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем вогню,
Та закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Не журися!»

Стоїть явір над водою,
В воду похилився;
На козака пригодонька:
Козак зажурився.

Не хилися, явороньку,
Ще ти зелененький!
Не журися, козаченьку,
Ще ти молоденький!

Не рад явір хилитися —
Вода корінь миє;
Не рад козак журитися —
Да серденько ниє!

Ой поїде в Московщину
Козак молоденький —
Оріхове сіделечко
І кінь вороненький.

Ой поїде в Московщину
Да там і загине,
Свою рідну Україну
Навіки покине.

Скаже собі насипати
Високу могилу,
Скаже собі посадити
В головках калину.

Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти,
Будуть йому приносити
Од родоньку вісти!..