Плавт - Скарб

Порвуть осли зубами, натисне рогами бик.

Від ослів до биків піти мені – дуже це ризик великий.

Мегадор

Поріднитися з чесними – от справа найкраща. Слухай-но, прийми мою пропозицію, За мене її просватай.

Евкліон

Але ж немає посагу!

Мегадор

Пусте! Аби добра вдача, досить цього посагу.

Евкліон

240 Я до того, щоб ти не думав, ніби я скарб знайшов якийсь.

Мегадор

Знаю, не вчи. Згодний?

Евкліон

Хай так. Юпітере! Смерть моя!

Мегадор

Що з тобою?

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евкліон

Що? Начебто брязкіт заліза, ось зараз. (Тікає.)

Мегадор

У себе велів копати я сад. Однак, де ж він?

Зник, не сказавши ні слова! Як він мною гидує!

Бачить, з ним шукаю я дружби, робить, як всі:

Якщо подружитися з бідним надумається багатій, –

Бідний підійти боїться, страх його все псує,

А коли нагоду проґавив, – то хоче сам, та пізно вже.

Евкліон (обернувшись до будинку)

250 Якщо не віддам язика твого з коренем вирізати, –

Ти мене віддай кому завгодно, нехай каструють.

Мегадор

Для глузування, бачу, підходящу, за себе старішу Ти шукав людину, але ж я не заслужив того.

Евкліон

Мегадоре, я не сміявся. Якщо й хотів би, та не міг.

Мегадор

Ну то що, віддати дочку згодний?

Евкліон

Так, на тих умовах,

З тим приданим, як я сказав.

Мегадор

Віддаєш?

Евкліон

Так, віддаю.

Мегадор

Дай, боже, щастя!

Евкліон

Дай, боже, щастя! Але ти все ж пам’ятай:

Ми зійшлися на тім, що віддав дочку я без посагу.

Мегадор

Пам’ятаю.

Евкліон

Адже я знаю, як ви плутанину любите:

260 Було – не було рішення, залагодилося – не залагодилося,

Тільки б по-вашому вийшло.

Мегадор

Суперечки ніякої я

Не передбачаю. Щодо весілля, чому б нині ж

Нам його не справити?

Евкліон

Дуже добре.

Мегадор

Ну, тоді, мабуть,

Антична література. Греція. Рим

Я готуватися подамся. Це все?

Евкліон

Усе.

Мегадор

Йду. Прощавай!

(Ідучи.)

Гей, Стробіл, мерщій за мною, на ринок поспішай!

Евкліон

Він пішов звідси. Боги! Що за сила в золоті!

Думаю, він почув, що вдома скарб тримаю я,

Тому і пащу роззявив, завзято породичатись прагнучи.

Евкліон, Стафіла. Евкліон

Агов, де ж ти? Розбовкала всім сусідам, начебто я

Дам придане за дочкою! Гей, Стафіла! Чи чуєш?

270 Я тебе кличу. Посуд відчищай, вимивай скоріше. Відбулися

Заручини. За Мегадора нині дочку віддаю.

Стафіла

Дай, боже, щастя! Та ж це неможливо: так раптово...

Евкліон

Ти, мовчи! Йди! Усе зроби, доки повернуся я з площі.

Двері замкни. Повернуся незабаром.

(Іде.)

Стафіла

Що ж робити мені тепер?

Ось коли прийшов кінець нам, мені з хазяйською дочкою!

Гганьби не можна приховати! Пологи близько, і не сховаєш їх!

Було дотепер усе таємницею, а тепер не можна.

Ну, піду. До його приходу зроблю, що він велів.

Горя навпіл з лихом доведеться таки сьорбнути, боюся!

(Іде.)

Стробіл, Анфрак, Конгріон. Стробіл

280 На ринку наш хазяїн кухарів найняв І флейтисток цих. Зробивши покупи всі, Звелів їх на дві частини розділити потім...

Анфрак

Скажу відкрито, нема чого мене навпіл ділити, Я в цілому вигляді краще справу зроблю.

Конгріон

Прекрасна, соромлива розпуснице! Захоче хто – на частини розірвешся сам.

Стробіл

Та я зовсім до іншого, не про те сказав, Що ти мені готовий приписати. Хазяїн наш Сьогодні весілля святкує.

Анфрак

Чию дочку бере?

Стробіл

Сусіда Евкліона, старого. Йому

290 Покупок половину відділить звелів

І кухаря, і флейтистку одну з двох.

Анфрак

Йому, бач, половину, половину вам?

Стафіла

Саме так.

Конгріон

То, виходить, старий не міг

За свій рахунок весілля дочки святкувати?

Стробіл

Е!

Конгріон

У чому ж справа?

Стробіл

Справа в чому? Яке питання!

Старий наш – сухар, сухіший від пемзи.

Анфрак

Невже?

Стробіл

Так, так.

300 Я говорю. Подумай сам: кричить, богів,

Людей кличе у свідки негайно,

Що він загинув, під корінь зрізаний, ледве димок

Під чавунцем його назовні вилетить!

А спати йде – пов’яже рот мішком.

Анфрак

Навіщо?

Стробіл

А щоб уві сні не упустити подиху...

Анфрак

А як він з нижнім горлом? Затикає, чи що, Щоб теж не пішов подих випадково?

Стробіл

Ну, тут на віру. Ти мені вір, як я тобі.

Антична література. Греція. Рим

Анфрак

Охоче вірю.

Стробіл

Чи знаєш ще?