Луцій Анней Сенека - Відлуння золотого віку. Антологія пізньої латинської поезії в перекладах Андрія Содомори

117. « У вінку вежоноснім » — уособлення Риму (богиня Рома) зображалося в короні, що мала форму зубців міської стіни.

125—128 — називаються римські поразки в ході воєн, які закінчувалися перемогою римлян: битва над р. Аллією (390 р. до н. е.), у якій римляни зазнали поразки від ґаллів на чолі з Бренном , які після того захопили більшу частину Риму, але дуже скоро мусили відступити під натиском свіжих сил римлян; ганебна поразка римлян у Клавдинській ущелині (321 р. до н. е.) від самнітів , наслідком якої був принизливий для римлян мирний договір , якого вони щоправда не дотримались, повернувши незабаром хід війни на свою користь — аж до повного підкорення самнітів; ряд поразок на початку Піррової війни : при Гераклеї (280 р. до н. е.), при Аускулі (279 р. до н. е., знаменита сумнівна « Піррова перемога »), але в цілому війна закінчилася розгромом армії Пірра при Беневенті (275 р. до н. е.); катастрофічний для римлян розвиток II Пунічної війни (216 р. до н. е. — розгромна поразка при Каннах, 211 р. до н. е. — карфагенський полководець Ганнібал був близький до того, щоб здобути сам Рим), яка все-таки закінчилась розгромом карфагенян 202 р. до н. е.

134. « Нитка суворих сестриць » — нитка життя, що її уділяють три сести Парки.

135—136. 1169 р. від заснування Риму — 416 р. н. е.

141—142. Ґетами Намаціан і його сучасники називають вестґотів, які в той час були великою небезпекою для римської держави (410 p., за шість років до початку поетової мандрівки, ґотський король Аларіх вперше за вісім століть захопив сам Рим).

145. Рен — р. Рейн.

148. «… дощем, Риме, багатша твоїм …» — вважалось, що дощові хмари до Африки приносив північний вітер з Італії. 224

Тібр — ріка, на якій стоїть Рим, а також бог цієї ріки.

155—156. Покидаючи Рим на судні, поет мав вздовж Тібру минути храм Кастора і Поллукса в римській гавані Остії, а далі — при виході у відкрите море — храм Венери ( Кітереї ); як Діоскури (Кастор і Поллукс), так і Венера, оберігали тих, що в морі.

157. Закони Квіріна — римські закони: Квірін — епітет Ромула.

160. — Префект Рима доби пізньої імперії був міським головою з найширшими, зокрема й судовими , повноваженнями; Намаціан став префектом Рима 414 р.

Під іменем Авіана до нас дійшло 42 байки, писані елегійним дистихом, які переважно є переробками (хоч і не безпосередніми) грецьких байок Бабрія (II ст.). Байки Авіана мали велику популярність і часто використовувались як шкільна читанка. Нічого певного про автора не знаємо. На підставі мови і стилю роблять висновок, що написані байки не раніше, ніж кін. IV ст.

В байках № 5, 8, 34 у дужки взято «проміфії» (моралі перед основною розповіддю), що навряд чи належать Авіанові.

Чотирнадцять байок (1, 2, 3, 4, 9, 11, 16, 18, 19, 21, 22, 27, 32, 39) раніше переклав М. Борецький (Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія / Укладач В. Маслюк. — Львів: Світ, 2000. — С. 295—301) . Байки, запропоновані у цій антології, українською перекладені вперше.

Подаємо таблицю відповідностей Байок Авіана і Бабрія:

5—6. «… шкуру нап'яв …» — пор. наш фразеологізм: «бути не в своїй шкірі». Байка увиразнює заклик моральних філософів, зокрема, стоїків — бути собою.

2. «… розкошувати в багні …» — пор. в Олександра Олеся: «В болоті жаби рай знайшли…».

11—12. Кінцівка байки нагадує нам відомий вислів: «Medice, cura te ipsum» — «Лікарю, вилікуй самого себе» (Єв. від Луки, 4, 17).

1. « Задовольнятись своїм …» — цій проблемі Горацій присвячує першу, адресовану Меценатові, сатиру.

3—4. «… щоб… Фортуна не повернула колеса …» — пор. наш фразеологізм: «Нехай вже так котиться», «Повернулося колесо фортуни» тощо. Колесо — головний атрибут богині долі Фортуни, символ хиткості щастя.

Марсове поле — територія в Римі, де відбувались гімнастичні і військові тренування і змагання.