Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

відкрили мені очі! Навіщо нам морочити-

ся з дурними старими літачками, якщо ми

можемо по-справжньому літати? Ми може-

мо по-справжньому літати! - повторила во-

на і мало не вибігла з кабінету директора.

Містер Шрапнель важко опустився на

стілець. Він не міг зрозуміти, як їй вда-

36

лося викрутитися. Щоразу, коли він вказу-

вав їй на те, що вона робила не так, усе

якось виверталося навиворіт, поки він не

збивався з пантелику. І що вона затіває те-

пер? Він важко зітхнув і сховав обличчя в

долонях.

Місіс Штурх, секретарка, у своєму кабі-

неті почула це зітхання. Так само вона чула

і всю попередню розмову. Тепер вона си-

діла перед друкарською машинкою й усмі-

халася сама до себе. Її передчуття щодо міс

Гармидер справдилися, і тепер місіс Штурх

насолоджувалася кожною хвилиною.

Коли діти повернулися до класу після

обіду, вони застали міс Гармидер, яка ви-

глядала дуже збудженою, по коліна в купі

мотлоху. Її оточували шматочки легкого

бальзового дерева і тонкі сталеві стержні.

Тут були коліщатка, зубчатки, дротики, ба-

тарейки і лампочки. Були грубі палички і

тонкі палички, а ще було повно мотузок і

липкої стрічки.

Клас містера Дейвіда дивився на цей не-

потріб і перешіптувався. Міс Гармидер рап-

том перестала говорити сама до себе і впер-

ше помітила свій клас:

37

- О, то ви вже прийшли! Добрий день!

- Доб-рий день, міс Гар-ми...

- Називайте мене Супержінкою, - роз-

сміялася міс Гармидер.

- Супержінкою? - хихикнула Керолайн.

- Авжеж, Супержінкою, бо сьогодні піс-

ля обіду ми будемо літати!

- ЛІТАТИ! - хором вигукнули третьо-

класники.

- Саме так. А тепер скажіть мені, хто з

вас має у школі велосипеди?

Піднялося кілька рук. Лілія рахувала

й одночасно кивала головою.

- Прекрасно. Добре, ті, хто має велоси-

педи, візьміть і поставте їх попід стіною під

класними вікнами.

Черіл потупила очі й промимрила, що

велосипеди повинні весь час залишатися

на велосипедній стоянці.

Міс Гармидер провела рукою по вороня-

чому гнізду в себе на голові і подивилася

на Черіл своїми сірими очима, в яких вигра-

вали іскорки:

- Люба, не хвилюйся. Ваш директор

тільки що особисто сказав мені, що діти

повинні точно виконувати те, що їм нака-

зе

жуть. Так що, будь ласка, поставте ваші

велосипеди під стіною. Ідіть.

Двічі повторювати не довелося, і невдов-

зі під стіною стояли дев'ять велосипедів.

Діти дивилися на них серйозними по-

глядами.

Керрі заговорила першою.

- Скажіть, будь ласка, міс, якщо ми ма-

ємо літати, то навіщо нам велосипеди?

- Дуже хороше запитання, Керрі, - по-

хвалила міс Гармидер. - А тепер я постав-

лю вам запитання. Як людина піднімаєть-

ся в повітря?

- Вона скаче! - вигукнув Люк.

- Не зовсім та відповідь, якої я чекала,

але, справді, вона може підскочити. Однак

як їй вдається при потребі залишатися в

повітрі?

- Вона летить у літаку, - відповів Джон.

- Або в ракеті, або на повітряній кулі, -

додала Келлі.

- Або у вертольоті, - пробурмотів Пол.

- Саме так, - кивнула міс Гармидер.

- Тобто зазвичай вона не користується

для цього велосипедами, - зауважила Ре-

бекка.

39

- А ось тут ви помиляєтеся. Ми зро-

бимо з цих велосипедів вертольоти. Ви під-

німетеся на борт, почнете швидко обертати

педалі, вертолітний гвинт почне обертатися,

і ви підніметеся в повітря, - міс Гармидер

говорила з такою впевненістю, що могла би

переконати навіть джмеля у тому, що він мо-

же долетіти до Марса.

Якийсь час усі мовчали. Діти дивилися

у вікно на свої звичайнісінькі буденні вело-

сипеди, вишикувані рядочком під стіною.

Усі одночасно видали вигук захвату і з го-

ловою поринули в купу частин і деталей

під ногами у міс Гармидер, а вона давала

цінні поради.

У класі зазвучали молотки і пилки. Де-

які з дітей взяли великі аркуші паперу й

почали вимальовувати дивовижні креслен-

ня своїх літальних апаратів. Міс Гармидер

була настільки зайнята відповідями на за-

питання, що їй не вдалося просто сидіти

і спостерігати. Невдовзі вона вже повзала

по підлозі раптом з усіма, допомагаючи од-

ній із конструкторських груп вирішити

складну проблему, пов'язану з задньою ве-

лосипедною зірочкою і ланцюгом.

40

Мало-помалу літальні апарати почали