Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

вається? Діти, ви ж зна-

єте, літачки заборонені.

Міс Гармидер схопила

канат, який звисав поруч із

нею, і з'їхала по ньому прос-

то до роздратованого дирек-

тора.

- Містере Шрапнель, ми займаємося

серйозним дослідженням: вивчаємо приро-

ду польоту. Як ми можемо працювати над

темою "Птахи", не розуміючи принципів

польоту? Погляньте на мій. Він літає задом

наперед.

Вона передала свій літачок містерові

Шрапнелю.

- Ну, ви можете мені сказати, чому він

літає задом наперед? Дивіться.

Вона розмахнулася, кинула літачок - і

він знову зник з очей у неї за плечем.

- Бачите? Я ж вам казала.

Містер Шрапнель підняв літачок. Він

почав розгладжувати одне з його крил:

- Думаю, це тому що... - він раптом за-

мовк і сердито нахмурився. - Міс Гармидер,

цього немає в розкладі, і я не думаю, що

ви повинні заохочувати дітей...

- Це ж природничі науки, чи не

так? - перебила його Лілія, дивлячись на

директора своїми ясними сірими очима. —

Мені здається, літачок Джулі пролетів най-

далі, так що вона перемогла. Зараз ми по-

вернемося до класу і подивимося, чи нам

вдасться з'ясувати, чому її літачок пока-

32

зав найкращий результат. Ви не підете до-

помогти нам у цьому, містере Шрапнель?

Директор з жахом відсахнувся і похму-

ро пробурчав щось про роботу, якої в нього

надто багато. Міс Гармидер усміхнулася

й повела дітей назад до класу. По дорозі

Ребекка прошепотіла іншим дітям:

- Як би я хотіла, щоби міс Гармидер

залишилася у нас назавжди. Вона просто

надзвичайна!

Але Гленн дивився на речі більш тве-

резо:

- Вона не залишиться надовго. Ти ж

бачила, як на неї дивився наш Шафанель.

Він захоче чимшвидше позбутися її, а тоді

буде так само нудно, як і раніше. Почекай-

но лишень трохи, і сама переконаєшся.

3. Літати, як птахи.

Майже як птахи

- Міс Гармидер, - почав містер Шрап-

нель, походжаючи туди і назад за своїм

столом. - Ви повинні усвідомлювати, на-

скільки важливо дотримуватися правил.

2 Г а р м и д е р у ш к о л і

33

Діти повинні робити те, що ви їм кажете.

Лілія усміхнулася:

- Саме тому я така задоволена, містере

Шрапнель. Це прекрасні діти, і вони точно

виконували те, про що я їх просила.

Містер Шрапнель перестав походжати,

подивився на стелю таким поглядом, ніби

почув звідти щось дуже негарне, а тоді

повернувся до нової вчительки:

- Вибачте, міс Гармидер?

- Називайте мене на ім'я. Мене назва-

ли Лілією, як квітку. Моя мама чомусь вва-

жала, що я ніжна, тендітна і скромна, як

лілія, правда, особисто я схильна вважати,

що за духом мені ближча кульбабка, хоча

це, звичайно, не звучало би, ви тільки

уявіть - Куль бабка Гармидер!

- Міс Кульмидер! - заволав директор. -

Вислухайте мене уважно, будь ласка. То

ви мені говорите, що справді наказали ді-

тям зробити паперові літачки, вилізти на

шведську стінку і запускати їх у холі?

- Так, звичайно!

- Але в розкладі не написано, що в цей

час повинен використовуватися хол. Ви ма-

ли займатися англійською.

34

Міс Гармидер кинула на директора за-

цікавлений погляд. "Який же він, мабуть,

дивак, якщо дозволяє правилам аж так

керувати життям?" - подумала вона.

- Ви мали займатися англійською. А

ви замість цього наказали дітям навмисне

порушити шкільні правила і запускати по

всьому холу паперові літачки!

- У класі було замало місця, - пояснила

міс Гармидер.

35

- Ви наказали їм робити паперові лі-

тачки! Ви з таким же успіхом могли зада-

ти їм робити вертольоти або щось не менш

ідіотичне.

Міс Гармидер скочила на ноги.

- Вертольоти! Містере Шрапнель, ви ге-

ній! Я отут сиджу перед вами і думаю, що

ж ви за старий дурень, раз торочите мені

про паперові літачки, ніби це має якесь зна-

чення, і так само про той дурний архаїчний

розклад. А ви, виявляється, весь цей час ду-

мали про те, навіщо марнувати час на па-

перові літачки, якщо можна відразу взяти-

ся за вертольоти!

- Але, міс... - почав містер Шрапнель.

Та міс Гармидер уже було не спинити.

- Звичайно, це буде важко. Зробити не-

сучі гвинти буде нелегко, велике значення

матиме кут лопатей. Містере Шрапнель, ви