Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

брав трубки.

- Добре, а міс Джуніпер?

Цього разу трубку взяли, але коли міс

Джуніпер почула, що Далендонській почат-

ковій школі потрібен учитель на підміну,

телефон мало не розірвало:

- Скажіть містеру Шрапнелю, хай ки-

неться з моста у воду, - сказала вона місіс

Штурх. - Я більше ніколи не працювати-

му з цим старим самодуром!

- Як я вас розумію, - пробурмотіла

собі під ніс місіс Штурх, набираючи номер

містера Данвуді. Але з'ясувалося, що міс-

і ї

тер Данвуді покинув учителювання. Місіс

Штурх дзвонила до інших учителів, які

працювали на підміну, але всі вони або

знаходили відмовки, або ж їх не було на

місці. Місіс Штурх почало здаватися, що

ніхто не хоче навіть наближатися до їхньої

школи, а тим часом вона уже підійшла до

кінця свого списку.

Двері раптом різко розчинилися, і в них

з'явилася люта голова містера Шрапнеля:

- Ну що, місіс Штурх, ви вже когось зна-

йшли? Через десять хвилин починаються

уроки.

12

- Боюся, місіс Перкінс не зможе при-

йти, міс Джуніпер... е-е-е... зайнята в іншо-

му місці, містер Данвуді...

- Шановна, мені не потрібні жалюгідні

відмовки. Знайдіть мені вчителя для класу

містера Дейвіда.

Двері так само різко зачинилися, змів-

ши подмухом зі столу місіс Штурх купу па-

перів і розкидавши їх по підлозі.

Секретарка стала навкарачки і почала

шукати список учителів на підміну.

Врешті-решт список знайшовся, він ле-

жав під заявкою прибиральниці на шість

тонн рідини для чищення унітазів. Місіс

Штурх зітхнула:

- Якби ж то наша прибиральниця та й

вивчила нарешті одиниці вимірювання!

Зітхнувши, вона виправила тонни на

літри.

- Думаю, шести тонн нам би вистачило

на сто років. Ну, хто там у нас залишився?

Місіс Грін і міс Гармидер.

Секретарка знову взялася за трубку. Но-

мер місіс Грін не відповідав.

Таким чином, залишилася тільки міс

Гармидер.

13

У трубці почувся тільки один гудок,

перш ніж на тому кінці взяли трубку і

відповіли - дуже-дуже схвильованим го-

лосом.

- Не турбуйтеся, - прощебетала міс Гар-

мидер. - Я буду за хвильку. Та яке там,

навіть швидше - за мить! Я тільки візьму

сумку і скочу нагору намалюватися... Та

ні, не буду, я встигну це зробити у машині,

по дорозі. О Боже, уроки починаються че-

рез п'ять хвилин! Я мушу рухатися.

- Міс Гармидер, - почала місіс Штурх. -

Ви знаєте...

- Так-так, Дандербанківська школа, -

вигукнула міс Гармидер у трубку на тому

боці. Її голос звучав дуже дивно, бо, мабуть,

саме в цей момент вона стрибала на одній

нозі, натягуючи на другу ногу колготки.

- У вас там нічого не сталося? - стур-

бовано запитала місіс Штурх після громо-

вого удару, що прокотився по телефонній

лінії і влетів у її праве вухо.

- Нічого, нічого! Усе гаразд! - тепер го-

лос міс Гармидер чувся якось наче звіддалік.

Мабуть, це було тому, що вона впала, тим-

часом як телефон полетів у протилежний

14

бік. - Не переживайте, я вже виїжджаю, -

повідомила міс Гармидер, і в трубці почули-

ся гудки, перш ніж місіс Штурх встигла

сказати їй, що їхня школа називається Да-

лендонська, а не Дандербанківська.

Місіс Штурх злегка потрясла головою,

ніби намагаючись отямитись. Вона встала з

крісла, щоб піти і сказати директорові, од-

нак зупинилася. На її тонких губах з'явилася

легенька усмішка. У неї виникло передчуття

стосовно міс Гармидер, передчуття, від якого

вона почувалася знервованою, але водночас

їй хотілося хихикати. Невідомо, що було при-

чиною цього почуття. Можливо, думка про

те, як містер Шрапнель зустрінеться з новою

вчителькою.

Як би там не було, директор був задо-

волений новиною. Він глянув на годинник.

- Залишилося чотири, ні, три хвилини

до свистка на початок уроків. Ви молодець,

місіс Штурх. Сподіваймося, вона встигне.

Що ми про неї знаємо?

Місіс Штурх подивилася у свій список

учителів на підміну.

- Вона пише, що може навчати кого за-

вгодно і чому завгодно.

15

Директор потер руки:

- Справді? Добре, добре. Сподіваюся, во-

на вже їде сюди. Я мушу йти дати свисток.

Він схопив свисток, який висів коло

дверей, з його боку, і розмашисто пішов

через хол у шкільний двір.