Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

Діти перезирнулися і почали усміхатися.

Це було чудово.

- А тепер зігніть отут. Загніть цей кін-

чик ось так. Добре, а тепер розгладьте квад-

ратну частину, переверніть і загніть під ось

таким кутом тут і тут - і маєте птаха. Це

легко, правда?

Коли третьокласники зрозуміли, що во-

26

ни тільки що зробили, по класу пронісся

схвильований шепіт.

Але міс Гармидер ще не закінчила:

- А тепер візьміть за лапки, які звиса-

ють донизу, і легенько потягніть - ось так!

- Ой! - вигукнула Карен. - Він махає

крилами! Якщо потягти за лапки, він ма-

хає крилами!

Тридцять двоє паперових птахів маха-

ли крилами над партами. Класна кімната

почала наповнюватися дедалі гучнішими

голосами птахів. Міс Гармидер з ентузіаз-

мом приєдналася до них, вилізла на вчитель-

ський стіл і запустила свого птаха вниз.

- Я чайка, - вигукнула вона. - Киги!

Киги-и-и! Дивися, Джоне, ти тільки що

зніс яйце!

Джон усміхнувся:

- А ви трошки, ну, божевільна, правда,

міс?

Лілія випросталася, трошки подумала,

а тоді зіскочила зі столу.

- Дуже може бути, - відповіла вона.

Він знову усміхнувся.

- Я так і знав, - сказав він щасливим

тоном.

27

- Гаразд, опустіть на якийсь час ваших

птахів, - звернулася міс Гармидер до уч-

нів. - Хто скаже мені, чому птахи літа-

ють?

- Хтось смикає їх за ноги! - вигукнув

Вейн.

- Не думаю, - розсміялася вона. Вона

знову зарилася в свою торбу і витягла звід-

28

ти ще паперу для орігамі. - Зробіть такі па-

перові літачки, які би могли летіти якомога

далі.

Лі стурбовано завовтузився.

- Нам заборонено робити паперові лі-

тачки.

- А чи вам хто-небудь забороняв роби-

ти паперові літальні апарати?

- Тільки літачки, міс, - вишкірилася

Джекі й квапливо почала складати зі сво-

го аркуша паперу фантастичний надшвид-

кісний гіперзвуковий літальний апарат.

Через кілька хвилин, коли по всьому

класу вже шугали літачки, міс Гармидер

закликала всіх зупинитися.

Вона вивела клас у хол, де було більше

місця, щоби запускати літачки, але й це не

задовольнило міс Гармидер.

- Нам потрібна більша висота. Підтяг-

ніть сюди ці шведські стінки. Морські пта-

хи стартують зі скель, тож ці шведські

стінки будуть нашими скелями. Ось так,

просто неймовірно! Ну, давайте!

Міс Гармидер вилізла на шведську стін-

ку, а вслід за нею повилазили дітлахи, сти-

скаючи в руках свої літачки.

29

- Коли я була маленька, то завжди хо-

тіла бути морським птахом, - сказала Лі-

лія. - Я хотіла бути альбатросом. От якби

я народилася альбатросом!

- Справді, міс? - Тереза запитально по-

дивилася на міс Гармидер.

Вчителька справляла враження дуже

дивної, проте водночас із нею було якось

напрочуд легко і приємно. Відтак Тереза

наважилася сказати річ, яку вона ніколи

раніше нікому не говорила:

- А я завжди хотіла бути кроликом, -

прошепотіла вона.

- О, як чудово! Так, добре, всі вже тут.

А тепер один по одному запускайте свої

літачки.

Діти почали один по одному кидати

свої літачки. Деякі з них одразу ввійшли

в круте піке до самої підлоги. Деякі на

високій швидкості задирали носи, робили

петлю, а тоді повільними спіралями спуска-

лися додолу. Тільки двом-трьом літачкам

вдалося пролетіти більш-менш значну від-

стань. Після кожного запуску відстань, яку

пролетів літачок, акуратно відмірювалася

довгою рулеткою.

ЗО

Міс Гармидер і собі

зробила літачок. Він

шугнув назад над її

плечем і врізався в

стіну в неї за спи-

ною.

- Ой, а мій летить

задом наперед!

Третьокласники роз-

сміялися.

- Міс Гармидер!

Це що за гармидер? -

у кінці холу стояв

містер Шрапнель,

сердито дивлячись

на підлогу, встелену

паперовими літачками

найрізноманітніших

розмірів. - Що тут відбу-