Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

решт - великий брикет кремового кольору.

Клас вирячився на нього.

- Що це? - запитала Тереза.

- Дріжджі. Дуже цікава річ. Насправді

вони живі.

Люк штурхнув брикет:

- Воно не рухається, - поскаржився він.

- І навіть не дихає, - додала Карен.

- Думаю, цей брикет треба віднести до

ветеринара, міс, - запропонувала Ребекка.

- Воно ж навіть не має очей або ніг. Як

воно може бути живе?

Міс Гармидер взяла брикет у руки і по-

чала відщипувати від нього великі шмат-

ки і роздавати всьому класу.

- Дріжджі, діти, - це такий грибок, як

цвіль... - тут її голос потонув у хоральному

"Фу!" усього класу. Діти брали дріжджі, ню-

хали їх і незадоволено відвертали носи.

- Та ні, цей грибок не шкідливий, - роз-

сміялася міс Гармидер. - Кожна скибка хлі-

ба починається з дріжджів. Завдяки дріж-

52

джам тісто росте. Візьміть свої миски і на-

сипте в них трохи борошна.

Минуло зовсім небагато часу, як більша

частина парт, а також підлога, були покриті

борошном. Діти мали білі плями на личках,

на руках до середини ліктів, а також на

штанцях, спідничках і джемперах - там,

де вони витирали об них руки.

Джон умудрився чхнути у свою миску,

і білосніжна хмара борошна розлетілася по

всьо-му класу.

- Ой-ой-ой! - заверещала Сара. - Не

їжте цього. Джон готує не пиріг Дружби, а

Чхальний Пиріг!

- Саро, чи тобі конче треба бути аж на-

стільки гидливою? - запитала міс Гарми-

дер. - Просто вимішуй борошно, молоко і

воду, ось так.

Клас узявся до вимішування. Дехто ви-

мішував повільно й обережно. Було видно,

що їм уже доводилося займатися цим ра-

ніше. Інші крутили ложками в мисках із

запаморочливою швидкістю, а тоді враже-

но виявляли, що половина вмісту мисок ви-

хлюпнулася над стінками і розбризкалася

по всьому килиму.

53

- Ой, вибачте, - промимрила Ембер, ко-

ли її миска вирвалася в неї з рук, пронесла-

ся в повітрі і впала на землю, оббризкавши

півдюжини дітей мокрим борошном. Але

всі були занадто зайняті вимішуванням,

тож на це не звернули особливої уваги.

- А тепер - чарівний інгредієнт, - ого-

лосила міс Гармидер. - За діло беруться

дріжджі.

54

- Скільки їх треба класти? - запитала

Керрі.

- Ну, не думаю, що це має значення.

Коли зробите, додайте багато цукру. Дріж-

джам потрібен цукор, вони ним живляться.

Тепер ще раз усе перемішайте, прикрийте

зверху тканиною, а тоді ми поставимо тісто

на нагрівач, щоби краще бродило. Дріжджі

люблять, аби було тепло, тоді тісто краще

росте.

Усі діти принесли по великій мисці з тіс-

том, і ці миски було розставлено біля клас-

ного обігрівача. Міс Гармидер з кількома

дітьми пішли поставити миски в інших

класах. "Врешті-решт, - пояснила вона, -

ми ж робимо це для того, щоби ділитися

з іншими". Невдовзі кожен клас у школі

мав миску, або й дві чи три, з Пирогом

Дружби - на превелике своє задоволення

і цікавість.

Міс Гармидер навіть передала по одній

мисці для містера Шрапнеля і місіс Штурх.

Директор подивився на свою миску і від-

сунув її на самісінький край столу. Місіс

Штурх вирішила, що це для неї честь.

Коли вони повернулися в класну кімнату,

55

в ній було чути сильний запах дріжджів і

борошна.

- Гм, - принюхалася міс Гармидер. -

Як у справжній пекарні. А ви - справжні

пекарі, - гордовито додала вона.

У відповідь третьокласники щасливо за-

усміхалися.

Усі були вкриті борошном і тістом з ніг

до голови. Учні розкрили зошити і почали

записувати, що вони наразі зробили, чека-

ючи, коли дріжджі також зроблять свою

роботу.

- Вона справді чудова, - прошептала Ка-

рен до Джекі.

- Шрапнель хоче її позбутися, - похму-

ро застеріг Гленн. - Як би там не було, у неї

не всі вдома. Вона хоче бути альбатросом.

- Ну і що? Я хочу бути танком, - шик-

нув на нього Вейн. - Так що сиди і дивися.

Перша ознака успіху з'явилася через

півгодини, коли Марк помітив, що тканина

над його мискою піднялася булькою. Він за-

глянув досередини і зі здивуванням зазна-

чив, що суміш геть-уся спінилася. На її

поверхні з'являлися малесенькі бульбашки,

а сама вона піднялася до країв миски.

56

- Ось що роблять дріжджі! - схвильова-

но вигукнула міс Гармидер. - Завдяки їм

тісто росте.

- І в мене так само! - закричала Джулі.

- І в мене!

Вигуки лунали по всьому класу: одне за