Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

Міс Гармидер вимкнула пилосос.

- Ой-ой! Боюся, в трубі залишалися

шматки пирога, містере Шрапнель. Вибач-

те, будь ласка.

Вона взяла ганчірку і почала відтирати

нею директорський костюм.

66

- Ось, бачите - відчищається. Нічого,

якщо ваш піджак залишиться піджаком у

смужку? Адже ж це зовсім не погано - бу-

ти не таким, як усі! Знаєте, містере Шрап-

нель, я думаю, ми виграємо цю битву.

- Битву? - простогнав містер Шрап-

нель. - Битву?

з*

67

Адже це таки справді була битва. Він

боровся проти міс Гармидер від тієї миті,

коли вона переступила поріг школи.

- Так, нашу битву проти пирога, - міс

Гармидер швиденько витерла йому носа і

допомогла підвестися на ноги. - А тепер да-

вайте підемо подивимося, чим займається

третій клас.

Містер Шрапнель позадкував:

- Ні, я думаю, не треба, не треба; ні, я

цього більше не витримаю. Я хочу додому -

і спати.

Але Лілія Гармидер міцно вхопила його

за лікоть і повела по коридору.

Кілька неприкаяних бульбашок усе ще

залишалися на стінах. У повітрі стояв силь-

ний запах мокрого килимового покриття,

під ногами чвакало, але Пирога Дружби

вже не було. Діти вперто випихали його,

доки не випхали весь за поріг школи. Са-

ме там їх і застали містер Шрапнель і міс

Гармидер. Учні саме лили з відер воду на

останні плями брудної липучої маси, зми-

ваючи її в каналізаційні стоки.

- Ну от, усе зроблено. Ви всі молодці, а

тепер ходімо назад до класу.

68

Діти усміхнулися їй і поспішили в

клас, а міс Гармидер тимчасом провела ди-

ректора до його кабінету. Той і далі щось

бурчав на тему того, що він більше нічого

не розуміє. Відтак міс Гармидер покликала

місіс Штурх і попросила її зробити для міс-

тера Шрапнеля горнятко міцного гарячого

чаю.

- Він дещо шокований, - сказала вона.

Опинившись у своєму кабінеті, містер

Шрапнель став потрохи оговтуватися. Те-

пер, коли він сидів у своєму старому кріслі,

вже чистому, хоча все ще вогкому, в його го-

лові почало прояснюватися. За спиною міс

Гармидер він помітив шкільний розклад,

той усе ще надійно висів на стіні. Шкільний

розклад! У ньому зосереджувалася вся сила

містера Шрапнеля. Він відчув, як завдяки

розкладу повертається до життя.

Він встав на ноги, протиснувся повз міс

Гармидер і надзвичайно уважно пробіг йо-

го очима.

- Я так і знав! Я так і знав, міс Гарми-

дер. Тут нічого не сказано про куховарство.

Клас містера Дейвіда взагалі не мав займа-

тися куховарством!

69

Лілія Гармидер підійшла і подивилася

на розклад. Містер Шрапнель розписав усе,

чим мав займатися протягом цілого тижня

третій клас, а також інші класи школи. Тут

був навіть щоденний розклад для самого

містера Шрапнеля. Міс Гармидер уважно

його прочитала.

- Ось, дивіться! Куховарства нема! - по-

вторив директор.

- Але як вам це вдається, містере

Шрапнель?

- Що? Ви про що?

- Оцей ваш розклад - це ж для вас,

мабуть, просто жахливо, - міс Гармидер по-

дивилася на містера Шрапнеля з воістину

дитинним здивуванням. - Весь ваш день

розписаний від початку і до кінця, але при

тому вам не дозволено ні разу відлучитися

в туалет. Тоді звідки ви знаєте, коли вам

туди іти? А коли треба висякатися? Як вам

це вдається?

Містер Шрапнель вирячився на неї.

Тоді вирячився на розклад. Він перечитав

його ще раз, і ще. Тоді знову подивився в

її сірі очі з грайливими іскорками. Раптом

він шурнув рукою по стіні, здер свій пре-

70

красний витвір, зіжмакав його, порвав на

клапті, розтовк кулаками, скинув на під-

логу, розтоптав і з люттю розкопав по всіх

кутках.

Він стояв, важко дихаючи, і ошаліло

дивився на міс Гармидер. А тоді відкрив

рота:

- А-а-а-а-а-а-а-а-р-р-р-р-р-р!

6. Маленькі штучки —

великі проблеми

- Перепрошую, вам телефонують, міс-

тере Шрапнель, - покликала директора мі-

сіс Штурх. - Я перемикаю на вас.

Директор підняв трубку і слухав. Кров

відлила від його лиця, і воно сполотніло.

Праве око почало сіпатися.

- Завтра? Завтра після обіду? Так, доб-

ре, звичайно, нема проблем. Ми будемо че-

кати на вас, місіс Донован.

Він повільно поклав трубку.