Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

з них зробила карколомний стрибок і

вискочила спочатку на стілець, а далі

побігла по кришках парт. Це викли-

кало ще більший переполох, і ті діти,

які стояли на партах, почали притан-

цьовувати, немов на розжареному ву-

гіллі.

76

Друга мишка виявила, що дверцята ша-

фи відчинені, коротко пискнула і забігла

всередину. Четверо дітей протиснулися за

нею і почали нишпорити поміж книжка-

ми, коробками, лінійками, олівцями, вимі-

рювальними рулетками, головоломками та

іншим шкільним причандаллям. Усе це

добро полетіло на підлогу, а діти тим часом

намагалися знайти маленьку тваринку.

Дуже скоро шафа стала цілком порож-

ньою. Весь її вміст лежав позаду них, звале-

ний на купу.

- Ось вона, на верхній поличці! Попа-

лася! - заверещала Сара. Дівчинка під-

стрибнула, вхопилася за поличку - і тут же

вся шафа повалилася на учнів.

Двері з грюкотом відчинилися, і в клас

увірвався містер Шрапнель. Його зустріли

зливою вигуків: "Сюди! Сюди! Ходіть-но сю-

ди!"

Перш ніж він встиг відкрити рота, за

нього вчепилася міс Гармидер:

- Ходіть-но сюди, містере Шрапнель. У

нас у класі миші вирвалися на волю.

Містер Шрапнель відступив, побачив-

ши, як велика шафа сама по собі підніма-

ється з підлоги і починає насуватися на

нього:

- Що тут, заради всього святого...

- Не турбуйтеся, це Гленн і Ребекка, -

пояснила міс Гармидер. - Швидше! Ду-

маю, миша побігла сюди. Дивіться, тут!

Над книжками.

Містер Шрапнель обернувся саме вчас-

но, щоби угледіти, як маленька бурувато-

78

сіра грудка прошмигнула по книжках і схо-

валася за ними.

- Я її побачив! - тріумфуюче вигукнув

він і кинувся за звірятком.

Частина дітей підбадьорливо загукала.

Містер Шрапнель почав витягувати книгу

за книгою, зазираючи за кожну з них.

- Я впевнений, що вона десь тут, - про-

мимрив він до Лілії, яка приєдналася до

нього.

Вона помітила мишу, яка зачаїлася за

атласом, обережно склала долоні "човни-

ком" і потяглася до неї. Однак миша ви-

явилася набагато прудкішою. Вона плигну-

ла - і потрапила прямісінько в рукав під-

жака містера Шрапнеля. Але той нічого не

помітив і далі нишпорив між книжками.

- Ой, містере Шрапнель, - сказала Лі-

лія. - Мені здається, миша у вас у рукаві.

- Цього не може бути. Я би відчув.

- Вона там. Я вже майже була її зло-

вила, коли вона скочила. І прямо вам у

рукав.

Містер Шрапнель випростався. Поди-

вився на рукав. Простягнув руки, але так

і не зміг нічого побачити або відчути.

79

- Вона не могла цього зробити, - повто-

рив він.

- Вона там! Вона там! - закричали Лінд-

сей і Черіл.

- А ви зніміть піджак, - запропонува-

ла міс Гармидер і зразу ж узялася допома-

гати директорові його стягувати.

Вона потрусила піджаком, але миша не

з'явилася.

- Ви впевнені, що...

- Онде вона, у вас під джемпером! - ви-

гукнув Джон.

Унизу одного з рукавів ворушився ма-

ленький горбик. Містер Шрапнель зігнув

руку, побачив рухому випуклість - і кинув-

ся в дикий танок "у-мене-в-рукаві-миша".

- Ай-ай! Вона мене вкусить! Геть, геть,

забирайся геть, маленька тварюко!

Він шалено вимахував рукавом, і за мить

із нього таки вискочила миша. За щасли-

вим збігом, вона впала прямісінько в бля-

шанку з-під печива. Вейн миттю прикрив її

кришкою, перш ніж миша встигла отями-

тися.

- Молодець, Вейне! - вигукнув містер

Шрапнель.

80

- Тричі "ура" містерові Шрапнелю! -

крикнула Лі. - Містер Шрапнель упіймав

мишу! Ну, і Вейн, звичайно.

Містер Шрапнель радісно усміхався у

відповідь на вигуки захвату. Тим часом ді-

ти помітили і другу мишу, яка налякано

причаїлася за дошкою. Містер Шрапнель

закатав рукави і приклав палець до вуст.

Діти притихли. Окрилений своїм недавнім

успіхом, директор обережно наблизився до

миші. Він підкрадався все ближче і ближче.

Мишка трохи підбігла вперед. Тоді містер

Шрапнель став заходити під іншим кутом.

Миша обернулася, а тоді дременула. Вона

бігла, доки не опинилася в кутку.

Клас затамував подих, спостерігаючи,

як містер Шрапнель веде наступ. Тепер він

підібрався настільки близько, що міг роз-

різнити кожну волосинку на спині миші.

Він почав повільно простягати до тваринки

праву руку. А тоді блискавичним рухом схо-

пив мишу, вкинув її у бляшанку з-під пе-