Джеремі Стронґ - Гармидер у школі

вам би не сподобався мій папуга, правда?

Норман дуже милий, але він весь час нама-

гається влаштувати собі гніздо у мене на

голові, не знаю чому. Він зовсім ручний і

вміє наслідувати звук сирени швидкої до-

помоги. Я віддам вам його задурно.

Містер Шрапнель втомлено заплющив

очі й скрушно похитав головою. Останньою

річчю, якої він міг би хотіти, був папуга,

який умів імітувати сирену швидкої допо-

моги. Ця жінка божевільна на сто відсотків!

Третій клас був вражений, побачивши

міс Гармидер наступного дня у школі.

86

- Як вам вдалося втекти? - запитав

Вейн.

Міс Гармидер розреготалася і сказала,

що вона їх учитиме, аж поки не одужає

містер Дейвід.

- Як добре! - закричали діти. - А що

ми будемо робити сьогодні?

- Сьогодні після обіду ми будемо пла-

вати.

Обличчя дітей витягнулися.

- Ми на плаванні просто ходимо туди і

назад на мілкому, та й усе, - поскаржилася

Джулі. - Нам не дозволяють ні пірнати, ні

нічого такого. А що, міс Гармидер, ми мог-

ли би зайнятися чимось цікавішим?

Лілія Гармидер уважно подивилася на

насуплені обличчя, благальні обличчя і зну-

джені обличчя дітей, які стояли навпроти

неї. Вона злегка усміхнулася.

- Гаразд, я б хотіла, щоб у басейні ви роз-

ділилися на чотири групи і знайшли спосіб

перетнути басейн від берега до берега, зали-

шаючись сухими.

- Залишаючись сухими! - вигукнув

Стюарт. - Це ж неможливо.

Вейн скочив на ноги:

87

- Зовсім ні, ти ж можеш побудувати

човен.

- Можна побудувати міст, - запропону-

вала Сара.

- Ми могли би перекинути канат з

берега на берег і переповзти по ньому, - по-

яснила Керолайн. - Моя Тарзан! - додала

вона, б'ючи себе кулаком у груди. - Давай,

Чіта, - звернулася вона до Черіл. - Берімося

за роботу.

На момент закінчення ранкових уроків

було знайдено чотири різні розв'язання ба-

сейнової проблеми. Група номер один вирі-

шила побудувати човен, скориставшись для

цього старою залізною ванною. Вони хоті-

ли підняти вітрило, але воно не бажало

діяти як слід, тому діти зробили весла зі

шматків дерева.

Група номер два притягла зі спортзалу

пару гімнастичних коней. Вони планували

перекинути над басейном канат і проповзти

по ньому.

Третя також використала гімнастичне

спорядження. Вони сподівалися побудувати

міст із довгих дощок. Остання група весь

ранок мала купу роботи: вони робили водо-

88

ступи з великих шматків пінопласту, знай-

деного десь неподалік. Суть полягала в тому,

щоби надягти їх на ноги і пройти по воді,

як по сухому.

Одразу після обіду учні схопили свої

купальні костюми і потягнули все споря-

дження у басейн.

Міс Гармидер сказала, що було б непо-

гано переодягтися, просто на всякий ви-

падок.

Вона зникла в одній із кабінок, а то-

ді вийшла - вдягнена у старомодний сму-

гастий повністю закритий купальний кос-

тюм у вікторіанському стилі.

Вона намагалася вдягнути ще й капе-

люшок, але на її чудернацькій зачісці ніяк

не хотів триматися жоден головний убір.

Усі групи почали готуватися. Біля бор-

тика басейну були звалені мотузки, дерево,

дошки, коні та металева ванна. Діти поча-

ли зв'язувати дошки докупи і відмірювати

канат. Вони вже майже закінчили, коли у

басейні з'явився містер Шрапнель разом із

місіс Донован, шкільним інспектором.

Місіс Донован була огрядною добродій-

кою з червоним лицем, гучним голосом і

89

крикливим макіяжем. Вона остовпіло виря-

чилася на купу мотлоху коло басейну. Від

несподіванки її очі широко розкрилися.

Вона кілька разів кліпнула, а тоді поверну-

лася до містера Шрапнеля, який цієї миті

понад усе прагнув провалитися під землю.

Ну невже міс Гармидер хоч раз не могла

зробити щось як треба?

- Що тут відбувається? - прогуділа мі-

сіс Донован.

Перш ніж до директора повернувся дар

мови, міс Гармидер пояснила:

- Ми досліджуємо проблему, яким спо-

собом можна перетнути басейн, не намочив-

шись, - просто сказала вона.

Інспектор підняла намальовані дітьми

схеми й оглянула спорядження.

- Як захоплююче, - пробурмотіла вона

й обернулася до Джулі. - Як ти збираєшся

перебратися на той бік по канату, коли він

уже буде на місці?

- Я збираюся повиснути під ним, - від-

повіла Джулі.

- Ага, як мавпа! Яка дотепна ідея! Я б