Тетяна (2008) - Довго мовчали смереки

Приїхала Павлина, але Колі не забрала.

- Шість років стою в черзі на однокімнатну квартиру, вже п'ята у списку. Просила коменданта, щоб дозволив жити з дитиною в гуртожитку. Не дозволив. Мені хоч би до осені... А там малому виповниться сім років, і я віддам його в Калуші до школи на продовжений день. Потерпіть ще трохи, тето!

Перейшли жити до Юрочків усі троє. Вірі важко було зосередитись на екзаменах. Все ж якось швидко пролетіли ці напружені дні, пролунав останній шкільний дзвоник, а там і скромний випускний бал.

- Їдь з нами, Віро, - кликали однокласниці подругу. - Спробуємо здати іспити в Івано-Франківський педінститут на українську філологію.

- Я хочу на медицину, - відстоювала дівчина свою заповітну мрію.

- В медінститут без хабаря не пройдеш, а в медучилище нема сенсу вступати. З твоїм атестатом потрібно у вищий учбовий заклад. Україністика тобі підходить. Ти ж у нас талановитий майстер художнього слова.

Віра поїхала з дівчатами "за компанію". Вступні іспити склала добре, набравши шістнадцять балів з двадцяти можливих.

- Бал прохідний, - потішили її в секретаріаті. - Можете надіятись.

Віра поїхала додому, а коли через декілька днів повернулась, то знайшла своє прізвище в списку незарахованих. Пішла в деканат.

- В чім справа? Здала всі чотири предмети на четвірки, набрала шістнадцять балів. У секретаріаті запевняли, що в мене є шанс.

- Так, товаришко. Бал у вас прохідний, але в цьому році на філологію подали заяви хлопці, демобілізовані з армії. В них, як ви знаєте, - пільги. А ще були й такі, яких перевели з історичного факультету на мовний. Конкурсна комісія віддала їм перевагу.

- Тоді віддайте мені екзаменаційний листок. Я спробую з тими оцінками вступити до технікуму.

- Для чого? Приїдете наступного року.

- Нема в мене можливості гуляти цілий рік. Без батька й матері... Живу на утриманні бабусі, яка навіть пенсії не одержує.

- Ви -кругла сирота? Маєте право поза конкурсом... Але чому цього в анкеті не вказали? Тут написано: батько - Юрочко Михайло, працює в колгоспі їздовим, мати...

- Так написано. А насправді це мої вуйко з вуйною, в яких є своїх шестеро дітей.

Віра забрала з педагогічного інституту екзаменаційний листок, доздала хімію та біологію і була зарахована в медучилище.

- Нема нічого злого, щоб не вийшло на добре, - хвалилась вона бабусі. - Стефа і Валя стануть вчительками, а я - фельдшеркою! Не знала вона, що її заповітній мрії не судилося здійснитись.

Не було грошей, а Віра мусила негайно придбати два медичні халати, тапочки, шапочку, фонендоскоп... А ще найняти приватну квартиру, бо студенти першого курсу гуртожитком не забезпечувались. Настя з невісткою не мирились. Змушена вона була переселитись з Колею в напіврозвалену халупу, яку люди обминали стороною.

- Пані поштмейстрова, та ж у тім домі чоловік дружину задушив, - жахалися сусіди. - Кажуть, що там є привиди. Вам не страшно?

- Я не боюся мертвих привидів. Страшуся лихих людей. Хатинку священик освятить йорданською водою, а я намалюю на вікнах і дверях хрестики. Щоранку й щовечора молитимусь Богу, то й нечиста сила відступиться.

В суботу після полудня приїхала з Івано-Франківська Віра.

- Як тобі ведеться, дитино? Чи не важко вчитись?

- Вчуся нормально. Незабаром отримаю першу стипендію.

Тільки маю клопіт з житлом.

- У тебе з житлом, і в мене з житлом, - забідкалась Анастасія. В цю хвилину до халупки завітав бабусин родич Ярослав Возняк. Почув цю сумну розмову, подивився, в яких умовах вони. існують, і рішуче сказав:

- Лишай, Віро, своє навчання. Йди на хімію працювати. Я займаю посаду начальника ССТ і маю можливість влаштувати тебе в трест "Хімметалургбуд" лаборанткою. Поживеш у нас, заки не вирішиться житлова проблема. Станеш на квартирну чергу. Вступиш на вечірнє відділення Калуського хіміко-технологічного технікуму, матимеш спеціальність. Уже з завтрішнього дня ти маєш можливість стати самостійною людиною. Яка стипендія в медучилищі? А скільки отримує медсестра в лікарні? Шістдесят карбованців? Курам на сміх! А на хімії зарплата вдвічі більша, є перспектива отримати квартиру, путівку на санаторно-курортне лікування, місце в дитсадку. Так, так. Не смійся! Пройде два-три роки, ти вийдеш заміж, і знадобиться твоїй дитинці місце в дитсадку.

Віра вирішила ризикнути. Їй так набридли бідність і безпритульність, що вона погодилась би в каменоломнях працювати, лиш би мати власний закуток і щомісячну зарплатню. Але гроші задарма ніхто не платить. Кинути медучилище виявилося справою легкою, а влаштуватися на добру роботу - важко.