Віктор Вальд - Останній бій Урус-шайтана

«А хай йому грець, цьому синові каракатиці! Буде він капуданом, якщо мене переживе», — доброзичливо подумав Селім і заревів щодуху:

— Ворушіться, безхвості мавпи, бодай вас усіх акули зжерли! Травіть канати, ставте вітрила й бажайте собі смерті тільки в обіймах морських дів!

Розминаючись, капудан-паша вцілив кулаком у сонну пику стрічного моряка й рушив на корму здійснювати ранковий намаз фаджр. Поки він омивав руки, ноги і обличчя зі срібної посудини, яка дрібно тремтіла в руках чорного хлопчиська-раба, вітрильна команда виконала першу підготовку до фаджру й, укривши палубу килимками й підстилками, повернула обличчя в бік Кааби [29] Кааба — араб. «куб» — мусульманська святиня, кубічна споруда у внутрішньому подвір’ї Забороненої Мечеті в Мецці. Містить чорний камінь. Навколо неї під час хаджу виконується обряд таваф. Кааба слугує кіблою — орієнтиром, до якого обертають своє обличчя мусульмани всього світу під час молитов. .

Закінчивши ранкову дворакатну [30] Ракат — кількість повторів під час молитви в мусульман. молитву, моряки одразу подерлися на реї й заходилися відв’язувати скатки вітрил.

— Добре!.. — розкриваючи обійми морському простору, Селім солодко втягнув у перебитий ніс вітер, що дедалі міцнішав.

За кілька годин скрипучий від довгого стояння корабель вийшов із Босфору у відкриті води. Верхній вітер туго напнув вітрила й погнав велике судно по білих гребенях хвиль.

— Ми таки не йдемо вздовж берега? — привітавшись, запитав старого друга Орхан.

Він легко піднявся крутими сходами, що вели на корму, і так само, як і капудан, замилувався гоном золотих у ранковому сонячному промінні хвиль.

— Я знаю ці води й ці вітри. А боятися нам нема чого. Козакам зараз не до морських походів. За три роки війни і вони, і ми пролили багато крові. А ще… Уночі прибув із палацу султана посланець. Комусь дуже важливо, щоб ти, мій друже, якнайскоріше опинився на протилежному березі Караденізу [31] Караденіз — турецька назва Чорного моря. . Немов хвилюються, що ти злякаєшся або роздумаєш. Державна скарбниця навіть не пошкодувала золота на сплату боргів моєї ескадри. Тепер у мене офіційний наказ допомогти тобі.

— Допомогти чи конвоювати? — з усмішкою спитав «бранець». — Не бійся, силою ти мене не повезеш, навіть якщо схочеш. Нагадую, що мене надихнув Аллах, і все в його волі, — смиренно додав сіляхдар.

— Це так. Ось тільки… Не подумай, що я… з полохливих. Та все-таки не зможу доставити тебе в пащу шайтана й не ввійду у води Дніпра. У цих лабіринтах островів живе сама смерть. І до Очакова я не піду. Там постійно нишпорять козаки. Може, і тепер вони лізуть на стіни цієї багатостраждальної фортеці. До того ж у мене наказ. Наказ доставити тебе в Кафу [32] Кафа — сучасна Феодосія. . Сам подумай. З одного боку, ми маємо якомога швидше перетнути море. Тут проблем не має бути. А з іншого — тобі випадає довгий шлях через весь Крим і злі, дикі степи. А це відтягує твій бій із Сірком. Комусь це важливо, а швидше, навіть потрібно. Тебе це не турбує?

— Повторюю: на все воля Аллаха, який і послав мене в цю путь. Тож чому мене має щось турбувати? — смиренно, але з хитринкою відповів Орхан і, помовчавши, додав: — Нитка в клубку долі міцна… Кому, як не тобі, це розуміти, Селіме [33] Селім — турецька форма арабського імені Салім, яке перекладається як «здоровий». ?

У переплетенні вулиць Галати важко відшукати потрібний будинок без обізнаного супровідника. Особливо в темряві. Але старий у поношеному одязі ченця впевнено подолав хитросплетіння вуличок і, штовхнувши низеньку хвіртку, опинився в маленькому дворику.

— А ось і ви, отче Іпатію… — почувся голос із темряви подвір’я.

Старий одразу ж упізнав голос Феодора. Його таверна цілодобово споювала моряків турецького військового флоту. А ще з її даху відкривався чудовий вид на весь порт.

— У мене обмаль часу, — почав отець Іпатій, — на світанку я маю бути у владики. Константинопольський патріарх просить, щоб я був поряд із ним під час бесіди з великим візиром. Султан готується до походу на Європу. Йому потрібні чималі гроші, тому він бажає обкласти новими податками християн своєї імперії. Цього не можна допустити, як і походу на християнські землі. Та похід все-таки почався. Почався зусиллями султанських посланців до монарших дворів і до всіх, хто може бути корисний туркам. Ми мусимо відстежити всіх посланців і вжити попереджувальних заходів. Що з галерою султана?