Віктор Вальд - Останній бій Урус-шайтана

Феодор зі смутком у голосі відповів:

— Ми одразу ж помітили підготовку до виходу її в море. Навіть пустили за нею приховану погоню. Але ж ви знаєте: це найшвидший корабель на всьому Східному Середземномор’ї. Тож ми загубили його, щойно він вийшов із протоки. Галера повернулася за два тижні.

— Може, корабель когось доправив у Стамбул? — запитав Іпатій.

Двері будиночка відчинилися, і хтось, визирнувши, з нетерпінням запитав:

— Нам ще довго чекати?

Феодор наблизився до ченця й щось прошепотів йому на вухо. Отець Іпатій округлив очі й надовго задумався. Потім зітхнув і сумно хитнув головою:

— Отже, Крим і землі козаків… Орхан уже на шляху до Сірка. Невже Сірко… — розгублено мовив старий і знову поринув у думки.

— Наші спостережники будуть поруч із сіляхдаром. Про це подбали, — тихо сказав Феодор.

— Це добре, — схвально кивнув отець Іпатій. — Тепер обміняємо золото на звістки з Топ-Капи. Тільки б це не були чергові холості постріли пліток із палацу ясновельможного султана…

«Аллах був милостивий до нас, своїх вірних слуг, і дарував спокійне плавання. Великий капудан-паша Селім за два дні й одну ніч привів свій корабель у найбезпечнішу фортецю Криму — благословенну Кафу. Він кинув якір у міцне дно великої затоки й переправився на берег каїками разом зі своїм другом, великим сіляхдаром Орханом і тими небагатьма з нас, які зважились податися сюди зі Стамбула слідом за Рикаючим Левом султана.

Плавання могло бути і швидшим, але капудан-паша Селім міняв напрямок, щойно в полі зору опинялося бодай якесь вітрило. Однак нам не вдалося наздогнати жодного судна, бо ті, помітивши вітрила й вимпели Магрибу, спішно зникали. Чи були то вороги, чи купці, залишилося невідомим.

Кафанський паша вислав каїки. Сам же він і зустрічав почесних гостей. Побачивши сіляхдара в золотих шатах, подарованих ясновельможним султаном, паша попросив пробачення за те, що зустрічає його без належних дарунків, а відтак усіх покликав до свого палацу. Як осман і слуга багатьох великих візирів, що гідно послужив імперії, я також був запрошений у внутрішні покої паші на бесіду й солодкий бенкет. На втіху присутніх мені дозволили розповісти про мої багаторазові відвідування Кафи й Криму в минулі роки і про ті цікаві події, що трапилися зі мною в ханстві колишніх володарів землі татарської. З цікавістю слухали про мою дружбу з татарськими ханами й беями, а також з османськими великими візирами, двох-і трьохбунчужними пашами багатьох земель, де мені доводилося подорожувати за довгі роки життя. Деякі з моїх оповідок видалися гостям дещо сумнівними, хоч вони цього і не висловили. Мені здалося, що мене вважають меддахом [34] Меддах — араб. «оповідач» — професійний оповідач казок та історій. . І тоді, щоб довести, що пам’ять моя міцна, а письмова праця науково достовірна, я запропонував відрядити людину до мечеті Муфтія. Це покрита свинцем мечеть із кам’яним мінаретом. Цій людині доручили скопіювати тарих [35] Тарих — термін має три значення: дата, хронограма, історія. , написаний на внутрішньому боці дверей мечеті. Потім порівняли з тим, що написав я, поки ця людина виконувала доручення. І слова тариха повністю зійшлися з написаними мною:

Почав будівництво власними силами за допомогою Владики муфтій — слуга шаріату, — у мевлеві [36] Мевлеві — метод духовного піднесення й містичного пізнання Істини. — керівник у питаннях віри. А він той, ім ’ я якому — нікчемний Муса аш-Шериф. Ця богоугодна споруда буде в мирі, бо побудував він її для вірян. Бог милостиво прийняв його службу світлому шаріату.

А коли я назвав усі вісім брам Кафи, що виходять на затоку, і чотири — на суходіл, паша Кафи розсміявся й, дивуючись моїм знанням і пам’яті, сказав, що вірить кожному моєму слову. Він назвав мене вченим османом і запропонував мені вибрати дарунок. Я попросив, пам’ятаючи про колишні відвідини, білої черешні та яблук із садів Судака, смак яких не дорівняється ні з чим на землях Аллаха та інших землях.

Воістину, Крим — улюблена перлина Аллаха й варта всіх мислимих і немислимих похвал райська обитель! Лише ця коштовна земля приносить справжню радість. Тут приємні повітря й вода, широкі землі, тут б’ють джерела живої води. Кожен із тутешніх садів подібний до райського саду й садів Ірема [37] Ірем — містичне стародавнє місто, згадане в Корані. . Із плодів варті похвали білі черешні. Вони такі соковиті, що смачніші навіть за черешні з міста Банья-Лука в країні Боснії. Якщо людина скуштує цієї черешні, її травлення покращиться, а тіло зміцніє. Ось така ця соковита біла черешня з дивовижними якостями, яку називають також «гюльнарі». А таких яблук, як тут, немає більше ніде. Судакські яблука перевершать навіть яблука садів Малатьї під назвою «назлі» й саду Костанділь у Румському ейялеті. Вони пахнуть, як мускус і амбра. Хтось із поетів у передмові до книги про судакські яблука написав: «Радість, радість, радість, як яблуко. З Аллахом — утримання від гріха». Ці яблука, завбільшки з п’ятірню, складають у білі коробки й відправляють кримським ханам та візирам. А ще багато тисяч коробок і кошиків дбайливо загортають у рожеве полотно й переправляють у Стамбул — на подарунки османським падишахам, улемам і візирам. Ці яблука довго зберігаються, не змінюючи кольору й смаку, вони ніби щойно зірвані з дерева.