Ivan Danilewsky - ЧЕРВОНА АРМІЯ І РЕЙХСВЕР

Таким чином, вивчення документів українських, а та­кож російських архівів дало змогу виділити найваж­ливіші напрями, форми й засоби радянсько-німецького військового співробітництва, проаналізувати його хід і динаміку, простежити аспекти виробничо-технічного співробітництва України, РРФСР і Німеччини у до­сліджуваний період, виявити його особливості, зробити необхідні висновки й узагальнення.

1.2. Історіографічний аналіз військових контактів Червоної армії та рейхсверу в 1922-1933 рр.

Незважаючи на актуальність проблеми, у вітчизняній історіографії вона майже не досліджувалася, хоча певна історіографічна тенденція в її осмисленні все ж існувала. Питання військово-технічного співробітництва Червоної армії і рейхсверу почали вивчати на теренах Радянського Союзу тільки наприкінці 80-х років XX ст., але здебіль­шого в контексті загального вивчення історії взаємовід­носин СРСР і Німеччини в післярапалльський період. Якщо говорити про розробку цієї теми в зарубіжній історіографії, то, при всій різниці поглядів істориків різних шкіл і направлень, у цілому вони підходили до розгляду питання об'єктивно, хоча окремі праці й страж­дають однобічністю, тенденційністю аналізу й оцінок.

Умовно можна виділити три етапи становлення й роз­витку історіографії з теми. На першому, який охоплює період 1940— 1950-х років, радянські історики висвітлю­ють питання головним чином крізь призму економічних і дипломатичних відносин між СРСР і Німеччиною. Серед істориків, які першими почали висвітлювати історію Вей­марської республіки, були І. Кобляков[23], О. Єрусалимсь­кий[24], В. Кульбакін[25], М. Орлова[26]. Однак слід зазначити, що в роботах названих авторів історія Веймарської рес­публіки розглядається виключно з класових позицій, марксистсько-ленінської ідеології. Внаслідок цього їх праці позначені заідеологізованістю та однобокістю у викладенні матеріалу. Це робилося в основному в гонитві за «аргументами». Для того щоб виправдати комуністич­ну ідеологію, перекручувалися історичні факти. Ті, у кого недостатньо доказів, просто повторювали прописні істи­ни сталінської пропаганди 1920— 1950-х років, враховую­чи те, що в той час кількість використовуваних докумен­тальних матеріалів з історії рапалльської політики була вкрай обмежена через недоступність багатьох архівних матеріалів. Розробка проблеми базувалася в основному на мемуарній літературі безпосередніх учасників подій, періодичних виданнях та зарубіжних публікаціях. Тому за кадром залишалося багато питань, у тому числі й проб­лема, яка розглядається в даній праці. Автори наполегли­во вводять читачів і дослідників у вир сталінської кон­цепції односторонньої провини країн Антанти в тому політичному й економічному стані, в якому опинилися Німеччина й Радянська Росія (а разом з нею й Україна), уперто пропонуючи стандартні формули, які говорять про користь політичного, фінансово-економічного і тор­гового співробітництва між СРСР і Німеччиною, його не­минучість і наступні переваги для СРСР.

Початок другого етапу вивчення теми (що тривав упродовж 1960-х —першої половини 1980-х років) припа­дає на період розвінчання культу Сталіна, часткової лібе­ралізації суспільно-політичного життя країни. Початок «хрущовської відлиги» привів до нового сплеску масової зацікавленості проблемою передвоєнних міжнародних відносин. Поглиблення інтересу також було пов'язане з наближенням ювілейної дати — тридцятиріччя від почат­ку Другої світової війни. Публікуються раніше невідомі документи, які стосувалися Рапалльського, Московсько­го й Берлінського договорів, їх впливу на розвиток політичних й економічних стосунків між СРСР та Вей- марською Німеччиною[27]. Це значно розширило можли­вості дослідження проблеми, особливо питання зов­нішньополітичних факторів, що обумовили розвиток радянсько-німецького військового співробітництва. Плідною, зокрема, виявилася науково-практична сесія, присвячена 40-річчю Рапалльської угоди, яка відбулася в 1963 р. в Москві[28]. На сесії були розглянуті документи, за­хоплені в Німеччині під час війни. Але ідейною основою публікацій залишалося сталінське трактування подій, яке зводилося до однозначної схеми — розподіл світу на три табори. В одному з них перебувала Німеччина зі своїми союзниками — фашистською Італією і мілітаристською Японією та їхніми сателітами, в іншому — група імперіалістичних держав — Англія, Франція і США (при цьому їх характеристика залежала від політичної кон'юнк­тури). Обом таборам протистояв Радянський Союз.