Ivan Danilewsky - ЧЕРВОНА АРМІЯ І РЕЙХСВЕР

Загалом використані архівні матеріали можна умовно поділити на:

документи вищих державних органів СРСР, вищих органів Комуністичної партії, Центрального комітету Ком­партії України. До них відносяться постанови Політбюро ЦК «Про існуючі взаємовідносини з рейхсвером»; прото­коли засідань РВР СРСР; документи відділів ЦК КП(б) України; протоколи радянсько-німецьких угод про ор­ганізацію військово-учбових центрів на території СРСР; договори з німецькими підприємствами й фірмами;

радянські й німецькі дипломатичні документи, ма­теріали розвідувального управління штабу РСЧА, доку­менти ОДПУ. Насамперед це повідомлення дипломатів про бесіди з державними діячами Німеччини; інструкції, копії доповідей німецької розвідки про РСЧА; зведення агентури в Німеччині; листування керівників різних відомств країн; копії доповідей червоних командирів про перебування в Німеччині, їхні листи й телеграми, звіти повпредства СРСР у Німеччині й копії звітів військових аташе в Берліні; кошториси витрат та інше;

особові фонди державних діячів СРСР.

Серед опублікованих матеріалів особливу увагу при­вертають тематичні збірки документів і матеріалів із міжнародно-правових питань. Серед них слід відзначити: «Документьі внешней политики СССР»[1], «Советско-гер- манские отношения от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора»[2], «Советско-герман- ские отношения 1922—1925 гг.»\ «Фашистский меч ко- вался в СССР»[3] та інші. Завдання збірок полягало, голов­ним чином, у тому, щоб розкрити суть зовнішньої політики СРСР й одночасно охарактеризувати політику інших дер­жав у цей період. Але треба зауважити, що в основному збірки вводять читача у світ сталінських концепцій і упер­то пропонують стандартні формули про користь радянсь­ко-німецьких торгово-економічних контактів і політичного співробітництва, його неминучість і наступні переваги для СРСР у її виважених диплома тичних маневрах.

У період кінця 1940-х — 1960-х років у науковий обіг бу­ли введені офіційні радянські й німецькі документи, у яких зіставлялися відомості з різних джерел; на докумен­тальній основі було показано позитивний досвід еко­номічного й політичного співробітництва між країнами, але про військово-технічне не було сказано жодного сло­ва[4]' [5]'[6]. В основному на цій документальній основі й з'яви­лися перші дослідницькі роботи. Автори документальних збірок підтримують точку зору, що основною причиною зближення Німеччини й Радянської Росії стала їх ізоляція від міжнародної політики країнами Антанти. Але в них відсутня незалежна оцінка, натомість фальсифікація й замовчування історичних фактів було основою радянсь­кої історіографії.

Серйозним внеском у радянську документалістику да­ної досліджувальної проблеми стала збірка документів «Фашистский меч ковался в СССР», підготовлена Ю. Дья- ковим і Т. Бушуєвою, до якої ввійшли найважливіші, з точки зору видавців, документи періоду 1920 — 1933 рр., що безпосередньо стосуються військового співробіт­ництва СРСР та Веймарської Німеччини. У ній зібрані до­кументи, що допомагають розкрити тему дослідження. На ці документи ще донедавна був накладений гриф «цілком таємно», і тому вони були виключені зі свідо­мості людей. Більшість документів, які представили авто­ри, — оригінали (деякі — рукописні) з власноручними під­писами, резолюціями їх авторів. Деякі матеріали, на пер­ший погляд, безпосередньо до теми не стосуються, але вони відтворюють історичний фон подій, допомагають краще пізнати обставини співробітництва між обома країнами. До текстів документів додаються необхідні на­укові коментарі й примітки. Автори приходять до вис­новків, що меч був гострим з обох боків і кувався обома тоталітарними державами. У роки Другої світової війни він, як бумеранг, був спрямований, зрештою, на народи СРСР і Німеччини. ·

Особливу увагу привертають листи відомих радян­ських і німецьких військових керівників. Здебільшого в них ішлося лише про останні вісті, часто згадували іме­на адресанта і обов'язково вказували місце й дату (а інколи й годину) написання листа. Таким чином, при­ватні листи перетворювалися в повідомлення або так звані новини, що розповсюджувалися між різними структурними підрозділами держав. Особливо цікаві за­писки із щоденників заступника комісара закордонних справ СРСР М. Литвинова, повноважного представника СРСР у Німеччині М. Крестинського, які стояли біля витоків радянсько-німецького військового співробіт­ництва, а також документи, що безпосередньо розкри­вають ідеї військової кооперації і технічного співробіт­ництва.