Ivan Danilewsky - ЧЕРВОНА АРМІЯ І РЕЙХСВЕР

Значимою стала публікація об'ємної серії перекладе­них англійською мовою документів німецького МЗСа — «Оокишепіе гиг сІеиІзсЬеп Сезсіїісіїїе» 1,2 Гякі були у роз­порядженні спочатку Управління стратегічних служб, а зрештою, архівів Державного департаменту СІЛА. Ця серія видавалася майже одночасно в СІЛА і Великій Бри­танії. Окремо треба виділити збірки документів, які вида­вались у Німеччині: «Акіеп гиг сіеиізсіїеп аиз^агіідеп Роїіііс 1918—1945»[7]; «Оокишепіе ипсі ОокитепІагрЬоІоз гиг СезсЬісМе сіег сіеиізсіїеп Іліїїллгаїїе. Аиз (іеп СеЬеі- такіеп сіез КеісЬз^еЬгтіпізІегіитз 1933— 1939». Усі ці збір­ки згруповані хронологічно або тематично. У них розкри­ваються й характеризуються основні напрями й принци­пи зовнішньої політики СРСР і Німеччини в 1920-ті — на початку 1930-х років, а також складні суспільно-політич­ні та економічні процеси й військові зв'язки, які відбува­лися між країнами.

При написанні дослідження використовувалися резо­люції і постанови ЦК ВКП(б), стенографічні звіти деяких з'їздів і конференцій партії, а також збірки урядових ди­ректив.

Наступну групу опублікованих джерел складають ме­муари видатних учених, конструкторів військової тех­ніки, а також праці, присвячені розвитку збройних сил СРСР і Німеччини в міжвоєнний період та діяльності ви­датних радянських військовиків. Це роботи В. Шаврова[8], В. Грабіна[9]і А. Яковлєва 6, спогади друзів і соратників про командирів Уборевича[10], Якіра[11], Алксніса[12]. У викладі інформації автори не відходять від хронологічного прин­ципу подачі матеріалу і намагаються згрупувати його те­матично. Особливу увагу привертають сторінки, в яких ідеться про співробітництво з Німеччиною в галузі техно­логічного співробітництва, обміну інформацією техніч­ного характеру між країнами. У мемуарах захищається ідея, що в центрі всього того, що відбувається у воєнний або мирний час, завжди стоїть людина. Для майбутнього є доцільним критичне використання досвіду останньої світової війни і намагання зробити з цього досвіду прак­тичні висновки.

У мемуарах нагромаджено багато відомостей про політичні маневри радянського уряду в міжвоєнний період. З'являється, можна сказати, деяка сміливість у трактуванні тих або інших подій, але виникає враження, що автори (можливо, й редактори) неначе під тиском внутрішньої цензури дозують факти й оцінки на користь старих поглядів. Тому теми військового співробітництва СРСР і Німеччини вони зовсім не розкривають. Привер­тає увагу лише оцінка мемуаристами стану Червоної армії у 20-ті роки і її розвитку у 30-х роках XX ст. Слід відмітити те, що радянським військовим спеціалістам ще на початку 1930-х років були відомі вади німецької авіації, що конструктори радянських КБ намагалися не перенести ці вади на радянські літаки, але верховне ко­мандування дуже пізно повернулося обличчям до цього питання[13]. Крім того, автори мемуарів натякають на те, що у 20-х роках не було єдиного плану розвитку ВПК, точніше, він був, але до нього постійно вносили зміни.

Привертають увагу мемуари У. Черчілля «Друга світо­ва війна» (т. 1), в яких колишній прем'єр-міністр Великої Британії дуже схвально відгукнувся про генерала Секта. Він називає його будівничим ядра і структури майбутньої армії Німеччини — армії реваншу. Сект наполягав на то­му, щоб усі уроки Першої світової війни ретельно вивча­лися. На думку Уїнстона Черчілля, саме під керівництвом генерала фон Секта були прийняті нові принципи на­вчання офіцерів та рядового складу, запроваджені найрізноманітніші навчальні курси, настанови та інші методичні матеріали[14].

На особливу увагу заслуговують мемуари німецьких військових та політичних керівників: В. Шелленберга[15], Г. Брунінга[16], Г. Гудеріана[17], Е. Кострінга 5, Е. Манштейна[18], К. Штудента[19]. Німецькі військові спеціалісти намагалися узагальнити досвід, який був нагромаджений у міжвоєнний період і під час Другої світової війни, намага­лися зробити деякі прогнози на майбутнє, спираючись, головним чином, на аналіз рішень оперативного керівництва. Привертають уваїу сторінки, на яких роз­глядаються питання співробітництва рейхсверу і Черво­ної армії, принципи, за якими будували нову німецьку армію, а також військові реформи, які відбувалися в рейхсвері, їх логіка й послідовність (реформи головноко­мандуючого рейхсверу генерала Секта), оперативні пла­ни. Автори мемуарів згадують військово-технічні контак­ти обох країн у 1920-х роках. Мова йшла про те, що вже з 1923 р. практикувалася підготовка офіцерів і вівся обмін технічною інформацією між німецьким рейхсвером і Червоною армією'. Крім того, за окремі патенти, які от­римували від Німеччини, рейхсверу було дозволено нала­годити випуск зброї на території Радянського Союзу.