Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

9 березня 2000 року при зльоті в Москві розбився літак, на борті якого знаходилося дев’ять чоловік: президент холдингу «Совершенно секретно» Артем Боровик, глава холдингу АТ «Група Альянс» чеченець по національності Зія Бажаєв, два його охоронці і п’ять членів екіпажу.

Як-40, біля року тому орендований Бажаєвим у Вологодського авіапідприємства через столичну авіакомпанію «Аэротекс», повинен був вилетіти в Київ. У повідомленні комісії з розслідування пригод на повітряному транспорті говорилося, що вологодські авіатехніки перед зльотом не обробили літак спеціальною рідиною проти зледеніння, а його закрилки були випущені усього на 10 градусів при необхідних для зльоту 20 градусах. Тим часом ранком 9 березня в Шереметьєво було всего чотири градуси морозу, без опадів. І обробляти літак рідиною «Арктика» не було необхідності. Крім того, Як-40 без проблем можна було підняти в повітря і при випущених на 10 градусів закрилках: просто подовжився б розбіг, а зліт став би «ледачим». Судячи з того, що літак завалився приблизно на середині злітної смуги, що у Шереметьєво має довжину 3,6 км, розбіг у літака був штатний — близько 800 м.

Довідавшись про трагедію, лідер «Яблука» і депутат Державної думи Григорій Явлінський заявив, що останнім часом Боровик і його команда займалися незалежним розслідуванням вибухів у Москві. До яких висновків прийшов би Боровик, залишається тільки здогадуватися.

Колишній генерал КДБ Олег Калугін на питання про вибухи мав свою думку. Він вважав, що ФСБ, як організація, не була безпосередньо причетна до організації терактів і що вибухи були замовлені одним з «угруповань російської влади», що були зацікавлені в підвищенні політичного рейтингу Путіна. Не виключено, що замовники терактів використовували окремих фахівців ФСБ чи колишнього КДБ, однак сама державна структура була підключена до операції тільки після провалу в Рязані і “забезпечувала прикриття проваленої операції і її організаторів”.

Звичайно, виникає питання про те, що ж це було за «угруповання» і хто на чолі нього стояв, якщо після провалу в Рязані вся ФСБ, та й інші силові відомства, були кинуті на «прикриття проваленої операції і її організаторів». Зрозуміло, що керувати таким «угрупованням» повинен був Путін і що в «угруповання російської влади», що підвищує рейтинг Путіна, входили ті, хто сьогодні стоїть при владі в Росії, продовжує війну в Чечні і стискає в кулак спецслужби.

Свої професійні міркування про вибух у Рязані висловили неназвані співробітники ФСБ в інтерв’ю журналістам «Нової газети»:

«Якби вибух у Рязані дійсно готували спецслужби, то для цього повинна була бути створена добре законспірована група (5—6 чоловік), що складає з офіцерів-фанатиків двох категорій. Перших — безпосередніх виконавців — повинні були б відразу ж знищити. І, зрозуміло, керівництво не давало б їм безпосередніх інструкцій». Крім того, «існує малоймовірна, але в наших умовах дуже можлива версія рязанських подій. Розруха усередині спецслужб привела до того, що усередині, наприклад, ФСБ виникла група офіцерів”патріотів”, що вийшли з-під контролю. (Нинішній ступінь скоординованості дій в середині цієї структури дозволяє зробити таке припущеня.) Допустимо, вона була досить законспірованою, автономною, виконувала визначені негласні завдання, але крім своєї основної діяльності стала займатися відсебенькками. Приміром, деякі подібні “автономії” у вільний від роботи час можуть проявляти себе як невловимі злочинні групи. А ці з розуміння політичної доцільності захотіли підірвати будинок, для того щоб підвищити бойовий дух нації і т.д. Навіть якщо керівництво ФСБ виявить нерегламентовану діяльність такої групи, що відкололася, то ніколи не визнає факту її існування. Звичайно, на розкольників оголосять полювання і у підсумку ліквідують, але без зайвого шуму. Цю таємницю, якби вона існувала, зберігали б особливо ревно. А на спроби її розкрити реагували б приблизно так само, як зараз».

І все-таки теорія змови усередині ФСБ розбивається об очевидне заступництво вищого керівництва ФСБ і держави. Тай неправильно припускати, що в самому ФСБ проґавили настільки велику внутрішню змову. Щоб дослужитися до генерала ФСБ, потрібно пройти такі мідні труби і мати такий нюх, що будь-яку змову підлеглих уловлюєш на великій відстані. До того ж внутрішньовідомче виказування у ФСБ поставлено на широку ногу. П’ять-шість чоловік самостійно домовитися про теракт не можуть. А вибухи в чотирьох містах це вже не п’ять-шість чоловік, а багато більше.