Тільки з цієї заяви стає зрозуміло, чим насправді займалися всі ці роки СБП на чолі з Коржаковим, а потім і сам Коржаков — на правах приватного громадянина зі зв’язками в силових структурах. Назвемо речі своїми іменами. Виявившись поза владними структурами, відсторонені від держслужби, Сосковець разом з відставними генералами Коржаковим і Борсуковим за допомогою раніше використовуваних ними Попів, типу «Стелс», намагалися активно втрутитися в переділ власності в Росії з метою встановлення контролю над бізнесами і отримання особистих фінансових вигод. Фінансування їхньої діяльності здійснювалося «Ізмайлівською» ОЗУ. Агентурно-оперативною роботою займалися різні Попи. Інформаційно-пропагандистське прикриття здійснювалося рядом підконтрольних чи куплених ЗМІ. Бойове забезпечення надавали організовані кримінальні групи й окремі бойовики з числа колишніх співробітників спецпідрозділів МО, ФСБ і МВС.
Повернення капіталу зза кордону «по Коржакову» — насправді банальне вимагання. На практиці, одержавши через спецслужби конфіденційну фінансову інформацію, Коржаков викликав бізнесмена до себе, говорив, що йому відомо про «вивезені» за кордон гроші і вимагав повернути їх у Росію. Однак дуже важливо зрозуміти, що бізнесмен повертав гроші не на казенні рахунки, а на рахунки, зазначені Коржаковим.
Коржаков розкрив і політичні цілі своєї структури. Перша: підпорядкування всіх спецслужб Службі безпеки президента (чи новій структурі — КСС). Друга: картбланш на каральні акції по всій країні, тобто диктаторські повноваження. Більш того, Коржаков відкрито заявив, що державною політикою Росії повинен стати геноцид чеченського народу. Вчитаємося ще раз: «Не слід забувати, що в Чечні вже виросло покоління молодих людей в умовах війни і ненависті до росіян. Прагнення сьогоднішніх чеченських хлопчисьок помститися “обідчикам” будь-яким способом буде виявлятися не тільки на території Чечні». Схоже, що чеченських «хлопчисьок» Коржаков хоче відстрілювати по всій території Росії, щоб вони не доростали до віку, коли зможуть помститися за вбитих батьків і розорену батьківщину.
Те, що звертання Коржакова «Країні потрібний новий КДБ» не випадковість, а тенденція, продемонстрував у липні 2001 року кадровий співробітник ФСБ, директор Інституту проблем економічної безпеки Ю. Овченко. На зустрічі з вузьким колом журналістів він повідомив, що ряд чиновників, що мають «вихід на презедента» і зв’язаних із силовими структурами, у тому числі заступник директора ФСБ Ю. Заостровцев, мають намір кардинально змінити економічну політику уряду і перейти «від олігархічної системи до національної». Відповідно до газети «Аргументи і факти», Овченко сказав буквально наступне:
«Особливо важлива роль спецслужб у процесі деприватизации і розшуку незаконно вивезеного капіталу. Контроль над процесом зміни власників повинний бути переданий у систему ФСБ. […] Функції контролю за результатами приватизації необхідно передати в Совбез, секретарем якого повинний бути людина системи ФСБ. […] Щоб зупинити подальший витік капіталу, необхідно передати під реальний контроль системи Центральний банк і Державний митний комітет Росії. […] До складу керівництва цих органів повинні бути введені представники економічної безпеки, що мають повну інформацію про уже вивезені ресурси й, у стані говорити з олігархами на зрозумілому останнім мові. […] При тому, що пропоновані заходи […] будуть надзвичайно популярні серед населення, їхнє рішення зажадає встановлення контролю держави над основними електронними медіа. Варто було б законодавчо заборонити приватному капіталу мати у власності контрольні пакети акцій метрових каналів і газет з тиражем вище 200 тис. экз.».
На питання про терміни реалізації плану Овченко відповів: «Під кінець року зміни будуть. Але, можливо, і раніше, якщо дозріють передумови».
Суспільство розділилося. Одні вимагали відбудувати нові спецслужби. Інші вважали, що і старі — гірше будь-яких терористів. Однак далі їдких журналістських статей справа не йшла. Адвокат Павло Астахов спробував зробити у ФСБ запит про те, які оперативні дії стали причиною порушення прав громадян Рязані, відправлених на вулицю в той холодний осінній вечір. ФСБ послалася на закон «Про оперативно-розшукову діяльність». Виходило, що відповідно до цього закону ФСБ мала право проводити навчання де завгодно і коли завгодно. І на цей закон у народу управи немає.
Читать дальше