Олександр Фельштинський - ФСБ підриває Росію

Депутат Державної думи Володимир Волков також вважав, що вересневі вибухи були справою спецслужб: «От уже двічі підряд президентські вибори немов би випадково збігаються з загостренням подій у Чечні. Цього разу чеченську кампанію випередили теракти в Москві, Буйнакську, Волгодонську, Ростові… Але чомусь зірвався вибух житлового будинку в Рязані, нині видаваний за навчання. Як військовий, знаю, що жодне навчання не проводиться з справжніми вибуховими пристроями, що про навчання обов’язково повинна була знати місцева міліція і ФСБ. На жаль, у Рязані усе було по-іншому, і преса вже у відкриту висловлюється про те, що всі “чеченські” теракти в російських містах — справа спецслужб, що підготовлювали “маленьку войнушку” під Путіна. Пошук відповіді на ці підозри ще має бути, але вже сьогодні зрозуміло, що замість білого коня Путіну підсунули червоного, надмірно скропленого народною кров’ю».

По-своєму відзначаючи річницю вибухів у Буйнакську, Москві і Волгодонську, співробітники ФСБ, відомі по «документах прикриття» як майор Ісмаилов і капітан Федоров, 8 серпня 2000 року вчинили теракт у підземному переході Пушкінської площі. Тринадцять чоловік загинули, більше ста одержали поранення різної ваги. Неподалік від місця вибуху фахівці Московського УФСБ знайшли ще два вибухових пристрої і розстріляли їх з гідрогармати.

Вибух на Пушкінській був пострілом у серце. «Невідомі поки зловмисники дуже точно вибрали місце для своєї акції, — писав 12 серпня в київській газеті «Дзеркало тижня» Віталій Портніков. — Для того щоб зрозуміти, що таке Пушкінська площа для жителя російської столиці, потрібно, звичайно ж, бути москвичем. Тому що Червона площа, Олександрівский сад, підземний комплекс в Охотнічому ряді, старий Арбат — скоріше місця туристичних прогулянок. Москвичі призначають зустрічі на Пушкінської […]. Старий кінотеатр “Россия”, перелицьований у “Пушкинский” і ультрасучасний “Кодак-Киномир”, місце молодіжної “тусовки”, перший в СРСР “Макдональдс” і східна закусочна системи “Елки-Палки”, кав’ярні і офіс “Мобильных телесистем”, Ленком і доронінський МХАТ, бутики в галереї “Актер” і самий модний у середовищі політичної еліти ресторан російської національної кухні “Пушкин” — саме в ньому московський мер Юрій Лужков домовлявся з міністром друку Михайлом Лесіним про долю свого телеканалу ТВ-центр… Пушкінська — не просто центр міста, площа чи станція метро. Це середовище проживання […]. Підірвати середовище проживання для терориста важливіше, ніж навіть підкласти бомбу під житловий будинок. Тому що будинок може виявитися сусідським, а середовище проживання — завжди ваше».

Юрій Лужков поспішно спробував списати і цей вибух на чеченців: «На 100 відсотків це — Чечня». Утомлені від постійних обвинувачень чеченці цього разу вирішили урезонити мера. Голова адміністрації Чечні Ахмад Кадиров виразив обурення тим, що у вибуху бездоказово знову обвинувачують чеченців. Представник Кадирова при російському уряді, що колись був міністром закордонних справ в адміністрації Джохара Дудаєва Шаміль Бено пригрозив демонстрацією чеченців у Москві, а голова Держради Чечні Малик Сайдуллаєв пообіцяв значну премію за інформацію про справжніх організаторів вибуху. Аслан Масхадов також відмежувався від теракту і виразив співчуття росіянам.

5 серпня 2000 року дванадцять чоловік — члени спецгруппи Андрія Олександровича Морєва, що прибули на Петровку, 38 для інструктажу перед черговою операцією, — стали свідками розмови Ісмаілова і Федорова про роботу на Пушкінській площі. Через три дні там дійсно відбувся теракт, а у фотороботах Морєв пізнав двох офіцерів ФСБ. Тільки ця випадковість дозволяє нам сьогодні стверджувати, що за вибухом на Пушкінській площі стояли спецслужби, а не чеченці.

Пройдуть роки. Росія, звичайно ж, буде іншою. У неї буде інше політичне керівництво. І якщо ми ще будемо живі, нас запитають наші діти: чому ви мовчали? Коли вас підривали в Москві, Волгодонську, Буйнакську, Рязані — чому ви мовчали?

Ми не мовчали. Ми обурювалися, кричали, писали… Жителі будинку № 14/16 по вулиці Новосьолов подали в суд на ФСБ. У листі, відправленому в генпрокуратуру Росії, говорилося: «Над нами поставили жахливий експеримент, у якому двомстам сорока ні в чому не винних людей відвели роль статистів. Усім нам нанесли не тільки важку психічну травму, але і непоправну шкоду здоров’ю». Рязанців підтримала адміністрація Рязанської області. Однак далі слів справа не пішла, а колективна заява в прокуратурі загубилося.